Український Афон. Манявський скит. Навіть демони Її бояться

Серед карпатських гір та зелених пралісів, де від чистого повітря перехоплює дух, лежить село Манява. Знають про цю перлину Прикарпаття не лише в усій Україні, але й за її межами. Саме в цьому селі розташована давня православна святиня – Хрестовоздвиженський Манявський монастир.

ТУТ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ БОГОРОДИЦЯ

Вірні здавна вважають місце, де стоїть обитель, святим. Кажуть, тут двічі з'являлася Пресвята Богородиця. За переказами, монастир, де зараз зберігається чудотворна ікона Пресвятої Богородиці "Ізбавительниця", заснував 1612 року преподобний Йов Княгиницький з Тисмениці. Він походив з досить заможної сім'ї. Освіту здобув у монастирській школі в Уневі, а потім вступив до Острозької академії.

В Острозі, зустрівшись з афонським ченцем, Йов Княгиницький так перейнявся розповідями монаха, що вирушив з ним на святу гору. Там преподобний оселився у монастирі й постригся у ченці з іменем Єзекиїль.

Згодом з благословення ігумена Єзекиїль повертається в Україну для відродження і реформування монастирського життя. Десь у той час Єзекиїль приймає схиму (обітницю дотримуватися найсуворішого аскетизму) з іменем Йов.

1606 року преподобний Йов, взявши трохи хліба, палицю та книгу, вирушив у гори. Біля Краснополя (нині селище Солотвин Богородчанського району на Івано-Франківщині) він оселився під смерекою, постив і молився. Там його і знайшли ченці з Угорницького монастиря. Багато людей приходили до монаха-самітника, щоб навчитися в нього жити побожно.

Після того, як Іван Вишенський (чернець Афонського монастиря) навідався до цього "дому" під смерекою, Йов Княгиницький вирішує створити монастир. Так 13 вересня 1612 року постала обитель, звана Великоскитською.

Хоча існують легенди, що на місці Манявського монастиря набагато раніше оселилися двоє ченців Києво-Печерської лаври, які, рятуючись від татарів, пішли в напрямку Карпат. Люди досі розповідають, що в Горганській ущелині, на кам'яній скелі, саме цим монахам з'явилась Богородиця. Тому камінь дотепер називають Блаженним. Це було перше об'явлення Божої Матері. Вдруге Діва Марія об'явилась Йову Княгиницькому. Тож зовсім не дивно, що в Манявському скиті особливо вшановують Пресвяту Богородицю і люди, які сюди приходять, найперше йдуть молитися до чудотворної ікони Божої Матері Манявської.

ДОВГИЙ ШЛЯХ ДО УКРАЇНСЬКОГО АФОНУ

Ікону, на якій зображена Божа Матір з маленьким Ісусом на руках, також називають "Ізбавительницею". А її історія на теренах України досить коротка, хоча саму чудотворну ікону Пресвятої Богородиці Манявської намалювали на Афоні ще кілька століть тому – 1788 року.

Загалом історія її пов'язана з життям старця, схимонаха з Афону Мартиніана. Старець склав обітниці у час, коли почалося грецьке повстання (1822-го), тож отримав цей образ як знак благословення. На початку 1841 року старець вирушив у містечко Мавровони, жителі якого потерпали від нашестя сарани, яка нищила все на своєму шляху. Мартиніан взяв ікону Пресвятої Богородиці й покликав людей у поле. Понад п'ять тисяч городян вийшли зі старцем і стали молитись. Сарана раптом піднялась у повітря чорною хмарою, і птахи почали нищити шкідників.

У тому ж містечку Мавровони, як розповідають, Мартиніан молився біля ікони і прикладав її до померлого хлопця, який опісля воскрес. Звістка про це швидко розійшлася, і люди йшли до Пресвятої Богородиці за зціленням від різних недуг. Дуже багато чудес сталося тоді. Згодом Мартиніан оселився в пустелі біля моря, але Владичиця наказала йому йти служити людям.

Тож старець допоміг ще біснуватій жінці. Згодом від важкої хворі одержимості – біля ікони Матері Божої зцілялись усі, хто потребував допомоги Діви Марії.

Коли ж старець вирушив на святу гору Афон, то таки забрав зі собою святиню передавши її в монастир святого великомученика Пантелеймона, в якому поселився. А 1889 року архимандрит Макарій висловив бажання, щоб її передали в Новоафонський Симоно-Кананитський монастир, що в Абхазії.

І в Новоафонській обителі на Кавказі Цариця Неба через свою ікону робила чуда. Люди зцілювалися від фізичних та духовних недуг. Та в XX столітті почалися гоніння духовенства, переслідування Церкви й руйнування храмів. Тоді вирішили рятувати образ Пресвятої Богородиці Манявської. Настоятель монастиря доручив ікону одному з ченців, який пообіцяв охороняти святиню навіть ціною власного життя.

Хранитель дотримав слова, а коли помирав, то взяв таку ж обітницю зі свого наступника – монаха, який заприсягнувся берегти образ. Впродовж 80 років ніхто нічого не знав про долю ікони, яка мала силу долати злих духів, була помічною при важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії. Хоча інколи монах-хранитель вдавався по допомогу до Божої Матері на чудотворній іконі. Так він випросив життя для малого хлопчика.

Якось уві сні з'явилась ченцеві Пресвята Богородиця, яка наказувала передати ікону до українського Афону. Монах навіть не знав, де це місце, але згодом довідався, що українським Афоном називають Манявський Хрестовоздвиженський монастир. Уперше хранитель ікони побачив обитель у великих руїнах. Він вагався, чи може залишати чудотворну святиню в такому місці. Та 2003 року Пречиста Діва знову з'явилась монахові й повторила своє веління.

На той час за старими кресленнями відбудували храм Воздвиження Чесного Хреста Скиту Манявського. Туди чернець передав чудотворний образ. І наприкінці червня 2003 року святиню з благословення архиєпископа Івано-Франківського й Галицького УПЦ КП Йоасафа винесли для всенародного поклоніння вірним.

З того часу чудотворна ікона "Ізбавительниця" зберігається в древній Хрестовоздвиженській Манявській обителі, що зветься українським Афоном.

Й донині Матір Божа через пресвяту Свою ікону творить дива. До цього образа люди линуть не лише з різних куточків України, але й з різних країн світу. Вони дістають зцілення. Відомо, що образ має силу позбавляти від одержимості злими духами та епілепсії, яку в народі називають падучою хворобою. У монастирі кажуть, що не документують випадків зцілення, проте знають, що вони стаються постійно.

БЛАГОДАТЬ З-ПІД БЛАЖЕННОГО КАМЕНЯ

Та не лише біля ікони Божої Матері "Ізбавительниці" стаються дива. Блаженний камінь, де, за легендою, ченцям об'явилася Діва Марія, знову почав зволожуватися. Ця бальзамічна роса виступає, коли в монастирському храмі відправляють службу Божу. Кажуть, що цілюще джерело Блаженного каменя має такі ж властивості, як і води Люрда. За свідченням ченців, завдяки цілющій воді з Блаженного каменя видужала дівчина, в якої шкіра була у виразках, під час хрещення зцілився також п'ятнадцятирічний хлопець, який від народження був прикутим до інвалідного візка. Вода допомагала людям відновити зір і зцілювала від хвороб кісток.

А ще в Манявській обителі зберігається ікона Божої Матері "Ігуменя монастиря", яка 2004 року вперше почала мироточити. Диво повторилося на свято Стрітення, 15 лютого, цього року. Отець Паїсій, ігумен монастиря, каже, що сльози з'явилися на тім же місці, що й 2008-го, але тепер їх більше.

Всі ці дива справляють велике враження на паломників, які йдуть до Манявського Скиту. І чимало з них не раз повертаються до українського Афону.

За матеріалами