Намісник Почаївської Лаври розкритикував реформу Патріарха Кирила

Члени Духовного Собору Свято-Успенської Почаївської лаври на чолі з митрополитом Володимиром (Морозом), вікарієм Київської митрополії УПЦ (МП) і намісником Почаївської лаври виступили проти церковної реформи патріарха Кирила, яка передбачає внесення змін до діючого уставу РПЦ. А саме: передачу функцій віровчення та канонічного устрою від Помісного собору Архієрейському.

У своєму листі-зверненні від 16 жовтня 2012 року до патріарха, богоносна братія пише, що «пропозиції щодо внесення змін і доповнень в Устав Російської Православної Церкви суперечать канонічному устрою Православної Церкви». Далі отці посилаються на Святе Письмо (Діян.15:6,22,23-29), де описана практика Першого Єрусалимського собору (51 р.), в якому брали участь апостоли, пресвітери, прості віряни, і цим подали приклад проведення всіх наступних соборів, – й «саме такому собору, де представлена вся церковна повнота, і належить вся віроучительна і канонічна влада Церкви».

Наприкінці автори звернення навели приклади з історії, коли, приміром, у часи войовничо-радикального іконоборства цій єресі піддалася основна частина візантійського єпископату, а прибічниками почитання й пошанування ікон були, переважно, монахи.

Загалом, як стверджують релігієзнавці, звернення багато в чому зумовлене песимістично налаштованими «Почаївським листочками», які поширюються на території Лаври і де стверджується, що в «кінці часів» православні єпископи відійдуть від чистоти віровчення Церкви.

Одначе, як воно є наразі та буде надалі, але в будь-якому разі залишаються незмінними слова Ісуса: «Я з вами по всі дні, аж до кінця віку” (Мт.28:20) та Його заява-обітниця, «що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт.16:18). Й у цій еклезіальній спільноті Нового Завіту, в якій "іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос" (1Кор.3:11), всі, без винятку, її члени "більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем - Сам Ісус Христос. На Ньому вся будівля [Церкви], міцно споєна, росте святим храмом у Господі; на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в [Святому] Дусі" (Еф.2:19,20).

               Обращение братии Лавры к Патриарху Кириллу

16 октября 2012 года № 94/И

Его Святейшеству Святейшему Кириллу Патриарху Московскому и всея Руси

Копии:

Председателю Комиссии межсоборного присутствия по вопросам взаимодействия Церкви, государства и общества Митрополиту Крутицкому и Коломенскому Ювеналию

Председателю Синодального отдела по взаимоотношениям Церкви и общества протоиерею Всеволоду Чаплину



Ваше Святейшество!

«Предложения по внесению изменений и дополнений в Устав Русской Православной Церкви» противоречат каноническому устройству Православной Церкви.

Как мы все знаем из Священного Писания и Священного Предания, Главой Православной Церкви является Господь наш Иисус Христос (Еф.1,22; 5,23). Православная Церковь не имеет видимого главы, обладающей непогрешимостью и высшей властью в Церкви. Непогрешима только сама Церковь Христова, и именно соборно управляемая.

Это мы ясно видим на примере первого церковного собора, коим является Апостольский собор (51 г. по Р.Х.). «Апостолы и пресвитеры собрались… (Деян.15,6). И далее: «Тогда Апостолы и пресвитеры со всею церковью рассудили…написав… следующее: «Апостолы и пресвитеры и братия… мы, собравшись, единодушно рассудили» (Деян.15,22.23-29).

Как мы совершенно ясно видим, на первом соборе Православной Церкви – Апостольском, послужившем образцом для всех будущих церковных соборов, присутствовали и принимали решения не только апостолы, наследниками которых через архиерейскую хиротонию являются нынешние православные епископы, но и «пресвитеры, братия и вообще вся Церковь», т.е. вся полнота церковная. И, как это ясно показывает нам образец Апостольского собора, именно такому собору, где представлена вся полнота церковная, и принадлежит высшая вероучительная и каноническая власть в Церкви: «Угодно Святому Духу и нам» (Деян.15,28).

Поэтому, попытка новой редакцией Устава фактически ликвидировать этот соборный принцип, является отступлением от православно-канонической формы управления Русской Православной Церковью, в коей, до сих пор, согласно ее Устава, «высшая власть в области вероучения и канонического устроения принадлежит Поместному Собору» (глава II, ст.1). В новой же редакции Устава эту высшую власть предлагается передать Архиерейскому собору РПЦ.

На всем протяжении бытия Православной Церкви ее вероучение и каноническое устройство сохраняли, охраняли и защищали не только архиереи, но и вся полнота Церкви.

Так, во время борьбы с иконоборчеством, основная часть византийского епископата признала эту ересь, а сопротивлялись ей, по преимуществу, монашествующие. Во времена введения католической унии на Украине в XVI-XVII веках проводником ее выступил именно епископат, а противоборствовали ей православные братства, т.е. миряне. Поэтому, попытка отнять высшую власть в Русской Православной Церкви у всей полноты церковной и отдать ее лишь архиереям – не оправдана и духовно опасна.

Учитывая все вышесказанное, считаем неприемлемым вносить предлагаемые изменения в Устав РПЦ и просим оставить текст Устава в нынешней редакции.

Ваши молитвенники у почаевских святинь

+ Володимир, Митрополит Почаевский, Викарий Киевской Митрополии, Наместник Свято-Успенской Почаевской Лавры

Члены Духовного Собора Лавры

За матеріалами