Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату до Української Автокефальної Православної Церкви
з приводу необхідності невідкладного подолання
розділення Православної Церкви в Україні
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри!
У цей трагічний і доленосний момент історії українського народу як ніколи очевидною є потреба подолати розділення Православної Церкви в Україні, яке триває вже понад 20 років, та утворення в Україні єдиної Помісної Української Православної Церкви.
Існуюче розділення тісно пов’язане з розділенням у суспільстві, живить його і підживлюється від нього. Єдина Помісна Церква повинна і могла би відігравати потужну миротворчу та об’єднуючу роль в суспільстві, сприяти порозумінню між різними силами, недопущенню розпалювання ворожнечі на національній, релігійній, регіональній, мовній основі. Замість цього ми не раз бачили, як суперечності між нашими Церквами лише поглиблювали суспільні розділення. З допомогою Божою цьому слід покласти край.
Ми звертаємося до наших братів з УАПЦ: Високопреосвященного митрополита Макарія та очолюваної ним Львівської єпархії, Високопреосвященного митрополита Андрія та очолюваної ним Івано-Франківської єпархії, до парафій Тернопільської єпархії та інших парафій УАПЦ.
Всі попередні спроби через діалог прийти до об’єднання наших Церков завершувалися малоплідно. На нашу думку на перешкоді цьому завжди стояла особиста позиція митрополита Мефодія (Кудрякова), який на словах завжди підтримує об’єднання, а на ділі робить все, щоби руйнувати і не допускати його.
Ви краще, ніж ми, знаєте, що діяльність митрополита Мефодія на чолі УАПЦ привела її до глибокої кризи. І зараз, у найбільш відповідальні та доленосні для українського народу дні, його голосу не чути, а позиція є незрозумілою. Дії митрополита Мефодія свідчать, що він – несамостійний у своїх рішеннях і діє так, як йому «радять». При будь-якій владі він – на боці владоможців, з легкістю називаючи «рідним батьком» чи «мамою» того, хто при владі, а потім, після зміни влади, поливаючи його ж брудом.
Тому ми переконані, що митрополит Мефодій ніколи не погодиться на подолання церковного розділення – адже, як свідчать справи, збереження розділення є головним його завданням.
Ми звертаємося безпосередньо до тих, хто представляє реальну повноту УАПЦ – до Львівської та Івано-Франківської єпархій УАПЦ на чолі з їх архієреями, до парафій УАПЦ в Тернопільській та інших областях України із закликом – невідкладно розпочати процес об’єднання. Чекаємо на ваші пропозиції та відкриті до конструктивного діалогу з метою якнайшвидше подолати незрозуміле для парафіян та невиправдане розділення між нами.
Ми гарантуємо збереження в складі Київського Патріархату цілісності структури Львівської та Івано-Франківської єпархій УАПЦ на чолі з їх нинішніми архієреями. Що стосується Тернопільської єпархії УАПЦ, то її структура визначатиметься згідно волі її духовенства.
Маємо зазначити, що враховуючи різноманітні обставини, в тому числі залежність решти єпископів УАПЦ від митрополита Мефодія та фактичну примарність очолюваних ними «єпархій», ми не вважаємо за необхідне закликати решту єпископів УАПЦ до об’єднання. Але якщо вони виявлять таке бажання – їхнє питання може розглядатися лише індивідуально. Бо мета об’єднання наших Церков – зміцнення Помісної Церкви в Україні, а не привнесення в неї проблем і негараздів, характерних для нинішнього життя УАПЦ.
Дорогі брати і сестри! Від слів про необхідність об’єднання мусимо переходити до справ, бо лише у справах виявляється щирість нашого спільного бажання припинити розділення Церкви в Україні.
Нехай Бог допоможе нам у добрій справі на благо Церкви і України!
За дорученням Священного Синоду
УПЦ Київського Патріархату
З любов’ю у Христі –
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України
22 лютого 2014 р.