Єпископ Митрофан взяв участь у богослужінні з нагоди свята великомучениці Варвари

17 грудня, в день пам'яті святої великомучениці Варвари Святійший Патріарх Філарет, у співслужінні ієрархів, які молились за всенічним бдінням, звершив Божественну літургію. 

Згідно рішення Священного Синоду, який відбувся 13 грудня 2014 року, про призначення єпископом Запорізьким і Мелітопольським, керуючим Запорізькою єпархією, ігумена Фотія (Давиденка), насельника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва, клірика Київської єпархії і його хіротонії Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні Патріаршого намісника, митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія; митрополита Білгородського і Обоянського Іоасафа; митрополита Луцького і Волинського Михаїла; архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія; архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента; архієпископа Богуславського Олександра, вікарія Київської єпархії; єпископа Васильківського Агапіта, керуючого справами Київської Патріархії; єпископа Дніпропетровського і Криворізького Симеона; єпископа Луганського і Старобільського Афанасія; єпископа Харківського і Богодухівського Митрофана; єпископа Васильківського Лаврентія, вікарія Київської єпархії; єпископа Володимир-Волинського Матфея, вікарія Волинської єпархії; єпископа Іоана (Швеця) звершив архієрейську хіротонію над ігуменом Фотієм (Давиденком).

Після Божественної літургії і відповідної настанови Патріарх вручив єпископу Фотію архіпастирський жезл та звернувся зі Словом:

Преосвященний єпископе Фотію,
улюблений у Христі брате!

Сьогодні, в день пам’яті святої великомучениці Варвари у Володимирському кафедральному соборі, благодаттю Святого Духа, обранням Священного Синоду, ти поставлений на єпископське служіння.

В молодому віці Господь покликав тебе до чернечого життя. Ти закінчив Київську Духовну Семінарію і Академію, а потім став ченцем Михайлівського Золотоверхого монастиря. Ти з радістю йдеш на архіпастирське служіння, але повинен усвідомлювати, що єпископське служіння – це тяжкий хрест. Багато хто із архієреїв з радістю йдуть на це служіння, не тому, що з радістю хочуть нести хрест скорбот, а тому що бачать, насамперед, в архиєрействі духовну владу, славу і земне благополуччя. Ми сподіваємося, що ти, погодившись стати єпископом, згідно слів апостола Павла «бажаєш доброго діла!» (І Тим. 3: 1), а не архиєрейської влади і слави.

«Добре діло» – це не тільки ретельне виконання своїх архипастирських обов’язків; постійне звершення богослужінь, проповідь Слова Божого і постійне піклування про свою паству. Але це ще не все. Єпископ повинен вести постійну боротьбу зі своїми гріховними схильностями. Хто не бореться з самим собою, того диявол спокусить на якийсь гріх і поведе гріховною дорогою, тобто широкою, яка не приводить до Царства Небесного.
А якщо наше архиєрейське служіння не приводить до вічного блаженного життя, то для чого ми погоджуємось на єпископське служіння? Краще не брати на себе цей тяжкий хрест, ніж взявши, його не донести до кінця. Багато архиєреїв добре починають, та погано закінчують.

Єпископ повинен завжди пам’ятати, що з прийняттям єпископства чернечі обітниці послуху, цнотливості і безкорисливості не припиняються. Само собою зрозуміло, що єпископ не може бути одруженим. А як можна виконувати чернечий послух, коли ти маєш духовну владу і сам повеліваєш? Можна мати і владу, і бути слухняним. Але слухняним перед ким? Перед Церквою і Богом! Але як бути нестяжателем, тобто некористолюбивим, маючи відповідне майно і гроші? Можливо це, чи ні? Можливо! Святитель Іоан Милостивий, Патріарх Олександрійський мав велике церковне багатство, але не приліплявся до нього душею і не вважав його своїм, а роздавав його всім, хто його потребував.

Звичайно, що бути єпископом і зберігати чернечі обітниці тяжко, але це потрібно. В цьому і полягає одна із тяжкостей єпископського служіння. Чому великі святителі, такі як Василій Великий, Григорій Богослов, Іоан Золотоустий та інші тікали в пустелі від архиєрейства? Тому що в пустелі, де менше спокус, легше спасатися, ніж постійно знаходячись серед різних спокус.

Крім того, вони глибоко усвідомлювали висоту і велич архиєрейського служіння. Ми, грішні архиєреї, теж знаємо про висоту і велич цього служіння, але на привеликий жаль, не усвідомлюємо цього душею і серцем.

Служіння єпископа є жертовне вмирання заради любові до пастви і до Церкви. Сила єпископа виміряється силою його любові до церковного служіння. Вплив єпископа на паству звершується не через володарювання і повелівання, а через взаємну любов. Господь сказав: «Пастир добрий душу свою покладе за овець» (Ін. 10: 11), і «вівці голос його чують» (Ін. 10: 13).

Святитель Іоан Золотоустий говорить: «Єпископ повинен належати всім і носити тяготи всіх… Єпископу може нанести вирок кожен, осудити всі – і мудрі і нерозумні… якщо будеш діяти силою, набудеш ім’я жорстокого, а якщо слабо – недбайливого… Як буває змушений він засмучувати волею чи неволею! Як буває змушений він поводитися суворо з багатьма, хотів би він того чи не хотів». Єпископ повинен турбуватися про душу, впливаючи як заходами осудження і прощення, так і заходами суворості та дисциплінарного покарання.

Єпископське служіння кличе тебе, улюблений брат, до багатьох подвигів, до готовності переносити труднощі, скорботи і випробування. Наберись терпіння і завжди пам’ятай слова Господа, сказані апостолу Павлу: «Сила Моя виявляється в немочі» (2 Кор. 12,9). Покладай всю надію на Господа, на Його милість і на Його Пречисту Матір.

Наша Церква протягом всієї тисячолітньої історії завжди була з народом. Вона разом з ним і в радості і в горі. Тому і тепер наша Церква засвідчила і засвідчує, що вона з народом. Твоє служіння буде проходити на Запорізькій землі, прославленій українським козацтвом. Виховуй свою паству в дусі любові і відданості своїй Батьківщині.

А тепер прийми цей архіпастирський жезл – як символ духовної влади і опору в тяжких житейських обставинах і від даної тобі благодаті Святого Духа благослови цей побожний православний народ, який разом з нами молився за тебе і за твоє подальше плідне служіння.

Після Слова Патріарха єпископ Фотій (Давиденко) подав народу своє перше архієрейське благословення. Під спів многоліття народ привітав преосвященного Фотія.

Після літургії відбувся молебень перед мощами святої Варвари. Патріарх Філарет прочитав молитву до великомучениці, а потім все духовенство під спів величання приклалося до святині.

Святу Варвару у всьому світі шанують як велику угодницю Божу, до якої моляться, щоб позбавитися від несподіваної смерті. Саме вона є заступницею і покровителькою шахтарів і всіх людей, які працюють на небезпечних професіях і умовах. Невипадково, що цього дня у Володимирському соборі разом з парафіянами молилася група шахтарів, яку очолив Перший заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрій Євгенович Зюков. Від шахтарів Ігор Миколайович пожертвував для храму підсвічники. До складу шахтарської делегації також увійшли представники структурних підрозділів Міненерговугілля, профспілкових організацій, генеральні директори державних вугледобувних підприємств, керівники галузевих інститутів та керівництво вугледобувних підприємств недержавної форми власності.

Святійший Патріарх Філарет звернувся до шахтарів і всіх присутніх зі словом:

Дорогі брати і сестри сьогодні за богослужінням молилися шахтарі України. Шахтарі особливо шанують святу великомученицю Варвару. Чому? Тому що кожний шахтар, спускаючись в глибини шахти знаходиться під загрозою смерті, а свята великомучениця Варвара є охоронителькою від несподіваної смерті. І тому споконвіку великомучениця Варвара була покровителькою тих, хто знаходився в небезпеці смерті. І серед них шахтарі. Тому шахтарі всіх країн шанують великомученицю Варвару і моляться їй, щоб вона охороняла їх життя і зберігала від смерті. Тому ми сьогодні вітаємо вас наші шановні шахтарі України з нашим святом і з вашим святом і бажаємо щоб свята великомучениця Варвара молилась за вас перед Богом і Господь зберігав вас від лютої смерті.

Після слова Патріарха зі словами вдячності від усіх шахтарів висловив Перший заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрій Євгенович Зюков сказавши:

 Хочу сказати слова подяки Вам, Ваша Святосте, преосвященны владики, все чесні отці, всі парафіяни, що знаходяться сьогодні на святі в честь пам’яті великомучениці Варвари. Сьогодні присутні керівники шахт, керівники підрозділів з Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Львівської, Волинської областей там, де працюють шахти. Ви знаєте, що в цей важкий, не простий час, коли ворог розбиває Донбас, прагне залишити нас без тепла і без світла і в цей час все одно десятки тисяч шахтарів щоденно спускаються під землю для того, щоб добувати вугілля, для того щоб у нас в будинках було тепло і було світло. В цей день я хочу побажати всім шахтарям і всьому народу України насамперед миру, щоб настав у нас мир, щоб не гинули наші люди, щоб ми могли нормально працювати і трудитися на благо нашої України. Свята, Варваро великомученице, моли Бога за нас. Зі святом Вас дорогі.

Після чого Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України побажав усім шахтарям многії і благії літа і всі присутні заспівали многолітня.

Вродовж дня у соборі служились молебні та акафісти, а до мощей святої Варвари постійно йшли люди, щоб помолитись і попросити молитовної допомоги великомучениці.

за інформацією Прес-центру Київської Патріархії