У п'ятницю першої седмиці Великого посту єпископ Митрофан молився на літургії Ранішосвячених Дарів

27 лютого 2015 року, у п’ятницю першої седмиці Великого посту, Преосвященнійший Митрофан єпископ Харківський і Богодухівський молився на Божественній літургії Ранішосвячених Дарів у храмі св. ап і єв. Іоана Богослова м. Харкова.

Після літургії Архіпастир звершив читання молебного канону святому великомученику Феодору Тирону та благословив коливо.

Щороку у п'ятницю першої седмиці Великого посту, напередодні дня пам'яті святого великомученика Феодора Тирона, служиться канон святому та освячується коливо на згадку про чудо, яке звершив великомученик Феодор у ІV ст.

Через 50 років після мученицької кончини святого Феодора, імператор Юліан Відступник (361-363), бажаючи поглумитися над християнами, наказав градоначальнику Константинополя окроплювати в першу седмицю Великого посту всю їжу на ринках ідоложертовною кров'ю. Святий Феодор, з'явившись уві сні архієпископу Євдоксію, повелів йому оголосити всім християнам, щоб ніхто не купував нічого на ринках, а їли варену пшеницю з медом - коливо (кутю або сочиво). В пам'ять цієї події Православна Церква щорічно звершує святкування на честь святого великомученика Феодора Тирона в суботу першого тижня Великого посту. У навечір'я суботи, у п'ятницю, на Божественній літургії Ранішосвячених Дарів після заамвонної молитви читається канон молебний святому великомученику Феодору, який склав преподобний Іоан Дамаскін. Після цього коливо благословляється і роздається віруючим. Святкування великомученику Феодору в суботу першої седмиці Великого посту описував вже Патріарх Константинопольський Нектарій (381 - 397).

Святий мученик Феодор Тирон був воїном в місті Алас Понтійської області (північно-східна область Малої Азії, що тягнулася вздовж берега Понту Евксинського, тобто Чорного моря). Його примушували принести жертву ідолам. Святий Феодор твердо, привселюдно визнав свою віру в Христа Спасителя. Начальник дав йому кілька днів на роздуми, під час яких святий Феодор посилено молився. Його звинуватили у підпалі язичницького храму і кинули в темницю на голодну смерть. Там йому з'явився Господь Ісус Христос, утішив і підкріпив його. Наведений знову до правителя, святий Феодор ще раз сміливо і безбоязно сповідав свою віру, за що був відданий новим катуванням і засуджений на спалення. Мученик Феодор без трепету пішов на вогнище і з молитвою і славослів'ям віддав свою святу душу Богові.

Це сталося близько 306 року при римському імператорі Галереї (305-311). Неушкоджене вогнем тіло святого Феодора було поховано в місті Евхаітах, недалеко від Амасії. Згодом мощі його були перенесені до Царгорода, у храм, освячений на його честь. Глава ж його знаходиться в Італії, в місті Гаета.