Страсний тиждень

Останній тиждень перед Великоднем носить назву Страсного, бо в цей час Церква згадує Страсті Христові. Через особливе значення і велич духовних спогадів та богослужінь Страсний тиждень не включений у богослужбове коло Великого посту, а стоїть окремо, як перехід від Святої Чотиридесятниці до Світлого Христового Воскресіння.

Протягом Страсної седмиці Церква послідовно згадує останні дні земного життя Господа Ісуса Христа.

У Великий понеділок згадується старозавітній образ патріарха Йосифа, який був проданий братами в Єгипет, постраждав, а потім прославився і звеличився. Йосиф є прообразом страждань Христа Спасителя, який був відданий на смерть співвітчизниками, але возвеличився у Своєму Воскресінні з мертвих. Також прообразне значення життя Йосифа можемо бачити в тому, що він був відданий братами на смерть, але Бог зробив так, що Йосиф в час голоду врятував свого батька і братів від смерті. Також і Господь Ісус Христос був відданий людьми на смерть, але завдяки Його воскресінню ми звільняємося від рабства гріху та смерті.

Крім цього в понеділок згадується прокляття Господом смоковниці, яку він побачив на дорозі, але не знайшов на ній плодів. Безплідна смоківниця є образом лицемірних фарисеїв та всіх, в кому, незважаючи на зовнішню побожність, Господь не знаходить правдивих плодів віри й благочестя, а тільки лицемірну тінь закону. Безплідній, засохлій смоковниці буває подібна і всяка душа людська, якщо вона не приносить духовних плодів – істинного покаяння, віри, молитви й добрих діл.

У Великий вівторок згадується викриття Господом книжників і фарисеїв, Його розмови і притчі, сказані в цей день в Єрусалимському храмі: про податок кесарю, про воскресіння мертвих, про Страшний суд і кінець світу, притчі про десять дів і таланти. В притчах зображається неочікуване пришестя Господа (про десять дів) і праведність суду Божого (про таланти).

У Велику середу згадується жінка-грішниця, яка омила сльозами і помазала дорогоцінним миром ноги Спасителя, коли Він був на вечері у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і цим приготувала Христа до похорону. Тут же Іуда удаваною турботою про бідних виявив своє сріблолюбство, а потім вирішив видати Христа юдейським старійшинам за тридцять срібняків. Церквою, на згадку про зраду Спасителя Іудою, майже протягом всього року встановлений у середу піст.

Протягом перших трьох днів Страсного тижня в храмах не звершується повна Літургія, а лише постова Літургія Ранішеосвячених Дарів.

У Страсний четвер в богослужінні згадуються чотири важливі події з життя Христа Спасителя: Тайна вечеря, на якій Господь встановив новозавітне Таїнство Святої Євхаристії – Причастя Його Тіла і Крові; вмивання ніг ученикам на знак глибокого смирення і любові до них, а також як повчання всім християнам не шукати влади один над одним, а слугувати один одному; молитва в саду Гефсиманському; видання Ісуса Христа Іудою на неправедне судилище.

В цей день під час Літургії буває багато причасників, а також за традицією приготовляються Святі Дари для зберігання – на випадок потреби причастити хворих.

Ввечері Страсного четверга у храмах відбувається богослужіння, під час якого читаються 12 уривків з Євангелія про Страсті Христові. Під час цих читань парафіяни стоять із запаленими свічками, які, за традицією, після служби приносять додому.

Страсний четвер також називають «Чистим», бо з цього дня починаються особливі приготування до святкування Пасхи – віруючі очищають житло від бруду, а також починають пекти паски та фарбувати великодні крашанки.  

У Велику п’ятницю Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Пилатом Господа Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, смерть і покладання Його тіла в гріб, зішестя душею в пекло для сповіщення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя, а також введення розбійника в Рай.

В цей день, який є особливо суворим постовим днем року, віруючі намагаються зовсім не споживати їжі. Літургія цього дня не звершується. Після полудня у храмах урочисто виносять для поклоніння Плащаницю – іконографічне зображення покладання тіла померлого Спасителі у гріб. На утрені Великої суботи, яка відправляється або ввечері в п’ятницю, або зранку в суботу, перед цією Плащаницею читаються поховальні статії, а потім її обносять хресним ходом навколо храму – подібно до Йосифа Аримафейського, праведного Никодима та жінок-мироносиць, які ховали тіло Ісусове. 

Основні спогади дня Великої суботи викладені у церковному молитвослів’ї: «У гробі тілом, в пеклі душею як Бог, в Раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописаний». Під час літургії священнослужителі з чорних постових одеж перевдягаються в білі. Це є спогадом про традицію звершувати цього дня хрещення новонавернених, а також символом наближення Христового Воскресіння, про яке нагадують читання і богослужбові піснеспіви.  

У дні Страсного тижня віруючим належить суворо постити «заради Страстей Христових», які Він перетерпів за гріхи людства. Окрім того, посиленим постом православні намагаються гідно підготувати себе до зустрічі Світлого Христового Воскресіння, богослужіння з нагоди якого розпочинається близько опівночі – в ніч з суботи на неділю. Також протягом Страсного тижня всі православні християни, які протягом посту ще не сповідалися і не причащалися, мають це обов’язково зробити – в будь який день зранку, окрім п’ятниці.