Єпископ Митрофан співслужив Святійшому Патріарху Філарету у Свято-Георгіївському чоловічому монастирі на Козацьких Могилах

14 червня 2015 року, у неділю всіх Святих Землі Української, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах, що на Рівненщині.

Першоієрарха, якого супроводжував архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, перед головною монастирською брамою зустріли голова Радивилівської районної державної адміністрації Олег Ващук, голова Радивилівської районної ради Олександр Пастух, заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олександр Савчук та генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника "Поле Берестецької битви" Леонід Галабуз, які привітали Святійшого Владику та піднесли Його Святості коровай і квіти.

У монастирській брамі Предстоятеля Київського Патріархату зустрів намісник монастиря ігумен Софроній (Бордюк), який запросив Святійшого Владику очолити Божественну літургію.

За богослужінням Його Святості співслужили: Патріарший намісник митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Білгородський і Обоянський Іосаф, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор, єпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл, єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло, єпископ Коломийський і Косівський Юліан, єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан, єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій, єпископ Ужгородський і Закарапатський Варсонофій, намісник Свято-Георгіївського чоловічого монастиря ігумен Софроній (Бордюк), намісник Манявського монастиря архімандрит Паїсій (Кухарчук), намісник Пересопницького чоловічого монастиря ігумен Григорій (Нерета), намісник Миколаївського чоловічого монастиря міста Дубно ігумен Меркурій (Бікіра), секретар Рівненського єпархіального управління протоієрей Сергій Лучанін, благочинні Рівненської єпархії та духовенство з Рівненської, Тернопільської, Волинської та Львівської єпархій.

Разом з духовенством та багатотисячною паствою молились представники влади: голова Рівненської обласної державної адміністрації Віталій Чугунніков, голова Рівненської обласної ради Михайло Кирилов, голова Радивилівської районної державної адміністрації Олег Ващук, голова Радивилівської районної ради Олександр Пастух, народні депутати України, громадські діячі.

Патріарше богослужіння транслювалось в прямому ефірі телеканалу «Рівне 1».

Прикрасив літургію спів архієрейського хору «Знамення» під керівництвом диякона Володимира Іваника та хору духовенства Рівненської єпархії «Анафора» під керівництвом Ольги Тимків.

За богослужінням були піднесенні додаткові прохання про визволення нашої Батьківщини від нашестя чужинців та прохання про подолання розділення Української Православної Церкви.

Під час звершення Малого входу Патріарх Філарет нагородив ігумена Софронія (Бордюка) черговою богослужбовою нагородою – правом носіння хреста з прикрасами.

Наприкінці Літургії Святійший Патріарх Філарет звернувся до присутніх з архіпастирським словом:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Минулої неділі Православна Церква згадувала пам'ять усіх святих. Цієї неділі Українська Церква святкує пам'ять українських святих. Хто ж належить до українських святих? Звичайно, ми назвемо насамперед апостола Андрія Первозванного, який проповідував Євангеліє на нашій землі. До українських святих належать кримські мученики. І, звичайно, ми назвемо і великого князя Володимира, і велику княгиню Ольгу, і святого київського князя Аскольда, і святителя Михаїла, преподобних печерських, святителя Петра Могилу, сучасних святих, преподобного Амфілохія, і, звичайно, преподобного Іова Почаївського.

І хіба тільки оці святі, яких згадує Церква у своїх молитвах? Якби це було так, то дуже бідні плоди Святого Духа. Але до святих належать не тільки ті святі, які знаходяться в календарі, яким Церква звершує богослужіння. До святих належать всі християни, які ввійшли у Царство Небесне. Всі, кого Господь прийняв у Царство Небесне, всі вони є святими.

Чому ті, кого Господь прийняв у Царство Небесне, є святі? А тому, що в Царстві Небесному не святого бути не може. Згадайте притчу Ісуса Христа, коли він прийшов на весільну вечерю і побачив чоловіка, який був не у весільній одежі. І сказав: «Як ти сюди попав, не маючи весільної одежі?». Це означає, як ти, будучи грішником, прийшов у Царство Небесне. Це означає, що ніякий грішник в Царство Небесне не попаде. А хто ж тоді належить до оцих святих, які в Царстві Небесному? Насамперед ті, хто має віру, правдиву православну віру у Святу Тройцю і нашого Спасителя. По-друге, це ті, які виконують заповіді Божі, і насамперед заповідь про любов до Бога і до ближніх. І, по-третє, ті, кому Господь простив гріхи. Ось якщо Господь простив гріхи, то ця людина ввійшла в Царство Небесне. А раз вона ввійшла в Царство Небесне, то вона і свята. І тому в Царстві Небесному безліч святих. І наші предки теж увійшли в Царство Небесне і належать до Собору святих.

Тому Церква закликає кожного з нас: хочете ввійти в Царство Небесне, майте віру і майте любов. І якщо ми маємо віру і маємо любов, і якщо Господь простив нам гріхи, то ми можемо, сподіваючись на милість Божу, ввійти в Царство Небесне і теж бути святими. От ви зверніться кожний до себе: хочете ви після смерті ввійти в Царство Небесне чи не хочете. І кожен скаже, що я хочу ввійти в Царство Небесне. А якщо ти хочеш, можеш ти ввійти чи не можеш? Можеш ввійти. А що для цього потрібно? А для цього потрібно мати віру, таку віру в Бога, якої не мав Адам. Бо Адам дияволу повірив, а Богові не повірив. Тому нам насамперед треба мати віру. Але яку віру? Треба мати живу віру. А яка це жива віра? А жива віра - це та, яка рухає нами, коли ми діємо у своєму житті під впливом нашої віри. І наша віра - жива віра - виявляється в любові. Тому Господь і сказав, що найбільшою заповіддю є любов до Бога і любов до ближнього. Так-от цією любов’ю наш народ жив і живе, любов’ю до Бога і любов’ю до ближнього.

Ми сьогодні згадуємо українське козацтво, яке на цьому місці поклало свої душі за нашу віру і за нашу землю, за нашу Батьківщину. Ось оці козаки, які лежать тут, мали вони віру чи не мали? І ніхто із нас не скаже, що козаки, які загинули тут, не мали віри. Бо вони за віру православну боролися. Мали вони любов? Якби не мали любові, то життя своє не віддали б. А вони життя віддали. А Христос сказав: ніхто не має більшої любові, якщо душу свою, тобто життя своє, віддасть за друзів своїх. То вони віддали життя своє за свій народ? Віддали. Значить, любили. І єдиною перешкодою для входження в Царство Небесне є гріхи, наші і наших предків. І якщо Господь за молитвами Церкви простив їм гріхи, то вони святі, і пам'ять їх ми звершуємо як святих.

І все це було в історії. А тепер, у наш час, благодать Святого Духа діє чи не діє?

Дорогі браття і сестри! Діє, та ще й як діє! Згадайте часи безбожного атеїзму, який був тиск на народ, як людей примушувати не вірити в Бога, не вірити у вище життя, не вірити Церкві. Але ж Церква збереглася. Яким чином? Благодаттю Святого Духа, Який діяв невидимо. Бо як Бог невидимий, так і благодать Святого Духа невидима. І багато хто з людей невіруючих кажуть: бо якщо Бог невидимий, то може, Його й нема. І благодать невидима. То може і її нема? Якщо так розмірковувати, то скажіть, а любов видима? Ви можете любов бачити? Не можете любов бачити. А хто із нас скаже, що любові нема? Ніхто не скаже, що любові нема. Але ж вона невидима. Тобто і невидиме є реальним.

Оце ця невидима любов, яка спонукається благодаттю Святого Духа, діяла в часи атеїзму і діє зараз. Ви подивіться, іде війна, і молоді люди, і люди похилого віку ідуть на схід, на Донбас. Якою силою вони рухаються в цьому напрямі? Вони рухаються Божественною благодаттю і любов’ю до своєї Батьківщини. Бо якби вони не любили Україну, то вони б життя за Україну не віддали. А скільки вже українців віддали своє життя за волю Україну? Багато, і ще багато віддасть, як доказ того, що вони палають любов’ю до своєї землі, до своє сім’ї, до свого народу.

Тому згадуючи козаків, які загинули за Україну на цьому місці, ми також вшановуємо пам'ять і тих, хто загинув на Донбасі і хто і нині захищає нашу землю від агресора. І виникає запитання: так хто ж у цій війні переможе? Агресор переможе чи жертва агресії переможе? Переможе той, з ким Бог. Отой і переможе. А з ким Бог? З правдою чи з неправдою? Ніхто не скаже, що Бог з неправдою. Ніхто не скаже, що Бог зі злом. А скаже, що Бог там, де є правда, і там, де добро. Там є Бог. А там, де нема правди, де нема добра, там Бога нема. А якщо Бога нема, то хіба може агресор, не маючи Бога, перемогти? Ніколи. Зброя не завжди перемагає.

Згадайте другу світову війну, яким озброєним був Гітлер. Але ж він був фашистом, людиноненависником, спалював людей у газових камерах, поневолював народи. А мав велику зброю. А чим закінчив? Закінчив самогубством, бо сам себе вбив. Так і нинішній агресор. Кінець буде такий же. Буде переможений, переможений Богом, тому що правди там нема. Тому ми повинні бути переконані в тому, що перемога буде нашою. Бо з нами правда. А підтвердженням нашої правди є те, що ми зброю свою ядерну віддали. А віддали чому? Бо миролюбива країна. Україна ніколи в історії не захоплювала чужих територій. Чому не захоплювала? Тому що миролюбива. Але свою землю боронила завжди. І доказом є оці козаки, які лежать на цій священній землі.

Тому і нині, будучи миролюбивою країною, ми свідчимо, що правда з нами. І тому й переконані, що перемога буде з нами, бо з нами Бог. І будемо, дорогі браття і сестри, молитись до всіх українських святих, щоб вони допомогли нам, як вони допомагали нам в історії. І особливо Божа Матір. Тому український народ особливо шанує Божу Матір. І тому на нашій українській землі так багато храмів на честь Покрови Божої Матері. І нехай же Божа Матір разом з усіма українськими святими молиться за нас, щоб Господь послав нашому народу і нашій країні мир і злагоду. Йому слава навіки віків!

Слава Ісусу Христу і слава Україні!

По завершенні літургії відбулася заупокійна літія за загиблими героями битви під Берестечком та новітніми героями, загиблими за незалежність України на Донбасі.

По завершенні літії Хресний хід на чолі із Святійшим Патріархом Філаретом, архієреями та духовенством рушив до пам'ятника козакам і селянам, які у 1651 році тримали героїчну оборону на острові Журавлиха, де всі охочі поклали до монументу квіти.

Потім Святійший Владика дав інтерв’ю представникам Медіа.

Прес-центр Київської Патріархії

Галерея