День тезоіменитства Святійшого Патріарха Філарета

14 грудня Православна Церква відзначає день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого, який є також і днем тезоіменитства Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. За традицією з цієї нагоди до столиці прибули архієреї Української Православної Церкви Київського Патріархату, серед них Преосвященний Миттрофан, єпископ Харківський і Богодухівський, для того, щоб розділити радість свята у спільному богослужінні.

13 грудня 2015 року, напередодні свята, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Володимирському кафедральному соборі звершив Всенічне бдіння. Предстоятелю співслужили єпископат Церкви і духовенство Києва та інших єпархій України.

У сам день свята, 14 грудня Святійший Патріарх Філарет відслужив Божественну літургію у Володимирському соборі.

За богослужінням також молились студенти Київської православної богословської академії та Рівненської духовної семінарії, ченці столичних монастирів, духовенство, яке прибуло привітати свого Першосвятителя.

Після літургії та подячного молебня від імені Священного Синоду, архіпастирів, духовенства та мирян Святійшого Владику привітав Патріарший намісник, ректор Київської православної богословської академії, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній:

Ваша Святосте, мудрий наш наставнику та милостивий отче!

Сьогодні вся багатомільйонна українська паства єдиними устами і єдиним серцем підносить свої молитви до Всещедрого Бога та Його угодника – святого праведного Філарета милостивого – з нагоди відзначення дня Вашого тезоіменитства.

У великому сонмі святих Православної Церкви небагато тих, хто досягнув вінця небесного, перебуваючи в миру. Особливо серед них виділяється постать святого праведного Філарета, який усе своє життя віддав на служіння тим, хто потребував допомоги.

Не випадково Божественним промислом Ви, Ваша Святосте, у чернечому постризі отримали ім’я Філарета, бо ті риси, які були характерні вашому небесному покровителю, вповні відобразилися й у Вас, адже Ви постійно вболіваєте за інших.

У далекому 1950 році Ви перед Богом у присутності духовних наставників відреклися від світу, і того, що є в світі цьому, і стали на шлях подвигу, виконуючи обітниці безкорисливості й послуху.

Ось уже триває 65-ий рік як Ви з гідністю несете й виконуєте покладені на вас Святою Матір’ю-Церквою послухи спершу як благочинний Тройце-Сергієвої лаври, викладач Московської духовної семінарії, інспектор Саратовської духовної семінарії, ректор Київської духовної семінарії, керуючий справами Українського Екзархату і настоятель Свято-Володимирського кафедрального собору в м. Києві.

Бачачи вірність у малому, пастиреначальник Христос поставив Вас над великим, покликавши до єпископського служіння на Лузьку кафедру, звідти на Віденську й Австрійську, а з 1966 року, ось уже майже 50 років, Ви на Київській кафедрі.

На ній Ви з гідністю стояли на скелі в часи радянського атеїстичного лихоліття, а з постанням України як незалежної держави Господь саме Вам вручив кермо корабля Українського Православ’я, яким Ви з гідністю керуєте упродовж 20-х років у якості Патріарха Київського і всієї Руси-України.

За роки Вашого патріаршого служіння усі ми можемо пересвідчитися як Українська Православна Церква Київського Патріархату із малого гірчичного зерна зросла у велике дерево з майже 20-ма мільйонами віруючих, та 5-ма тисячами парафій, мережею духовних навчальних закладів і монастирів.

У Вашій особі якнайкраще поєдналися і виконуються послух безкорисливості і прояв милості. У дні тяжких випробувань, що нині охопили нашу країну, Ви закликаєте до посильної допомоги нашим воїнам та постраждалому мирному населенню. Відповідаючи на Ваш заклик, кожна парафія Київського Патріархату долучилася до збору коштів та гуманітарної допомоги, тому вже неможливо підрахувати навіть приблизну її кількість.

Ви для нас були, є і залишаєтеся взірцем працелюбності у священичому богослужбовому й позабогослужбовому житті, у науково-богословській діяльності, у громадсько-політичних стосунках.

Ви постійно трудитеся над розбудовою й утвердженням Київського Патріархату. На це надихали Вас і славні ювілеї, якими був так багатий рік, що завершується. Насамперед, це тисячоліття упокоєння святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Цей ювілей засвідчує древність Українського Православ’я, нагадує нам про його історичний шлях, засвідчує право на самостійний устрій Київського Патріархату в сім’ї інших помісних Православних Церков.

На церковно-державному рівні ми відсвяткували й 400-ліття з часу заснування Київської православної богословської академії. Цей навчальний заклад утверджений святителем Петром (Могилою) був історично найстаршим на теренах східної Європи. Під Вашим мудрим керівництвом Київська академія й нині продовжує залишатися духовним науковим і освітнім центром, отримавши державну ліцензію на провадження діяльності за всіма рівнями вищої освіти.

Продовжуючи вітати Вас, Ваша Святосте, із 20-літнім ювілеєм патріаршого служіння та сьогоднішнім славним днем тезоіменитства, від усієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату, Священного Синоду, Синодальних установ, духовних навчальних закладів, єпархій, кліриків, чернецтва і мирян, зичимо Вам міцного здоров’я, миру, кріпості сил на многі та благі літа!

Владика Епіфаній подарував Його Святості просфору та букет квітів.

Після вітання до присутніх з повчальним словом звернувся Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет:

"Ваші преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Насамперед я хочу подякувати Богові за те, що він дав мені таке довге життя і благословляв мої труди протягом більше ніж шестидесяти років.

Святі отці кажуть, що якщо ви щось добре робите, то не думайте що це ви зробили, а віддавайте славу і подяку Богові. Бо якби Господь не благословив, не дав би силу, не послав Свою благодать, то нічого б ви не зробили. І так повинна думати кожна людина - і, особливо, той, хто очолює Церкву. Не повинен думати, що він зробив, а повинен бачити, що Бог допоміг тобі зробити це.

Ми збираємось на такі соборні богослужіння декілька разів на рік. Для чого ми збираємось? Не для того, щоб прославляти когось, а збираємось для того, щоб єднатись у вірі, в молитві і в однодушності. Бо людина, якщо вона має любов, то обов’язково буде виявляти цю любов ззовні, зокрема коли збираємось ми разом на молитву. Також ми збираємось, щоб утверджуватись і розбудовувати нашу Українську Православну Церкву Київський Патріархат, з допомогою Божою. А те, що в цьому є допомога Божа – це ми бачимо своїми очима. Київський Патріархат був зерном гірчичним у 1992 році, а зараз виріс у велике дерево. І це дерево покриває всю Україну.

Зверніть увагу, хто допомагає армії? Московський Патріархат? Ні. Вони тільки "моляться за мир", хоча невідомо, за який мир: за "рускій мір", за мир у окупації? Армії нашій, воїнам, які віддають своє життя за нашу рідну українську землю, вони, як Церква, не допомагають. Є окремі єпископи, священики, парафії, які допомагають, а як Церква – ні. Тому український народ знає, де його Церква.

Ми віримо і переконані, що недалеко той час, коли ми всі об’єднаємось і допомагає нам в цьому, як не дивно, війна і страждання. Так само, як війна виявила у дуже багатьох українцях жертовність і любов до ближнього. В цих умовах випробувань український народ бачить, яка Церква з ним, а яка Церква дивиться на північ. І тому віруючі переходять, поступово, у свою Українську Церкву.

Ми не ворогуємо і не закликаємо до ворожнечі проти Московського Патріархату. Вони – наші брати, їх треба любити, бо якщо будемо любити, то легко буде об'єднатись. А якщо будемо ворогувати, то тяжко буде об'єднуватись. Нам з ними об'єднатись легко, а ось їм об'єднатись з нами не так просто, бо вони розпалювали ворожнечу, і розпалюють до цього часу, а це є велика перешкода, перешкода до любові. А там, де немає любові – об'єднання не може бути. Ми повинні покладати всю надію на Бога. Бог невідомими нам шляхами приведе нашу українську Церкву до єдиної Помісної Православної Церкви, а Україну, через війну і страждання, приведе до кращого.

Ми бачимо в умовах страждань виявлення кращих якостей людської душі. Які ми бачимо якості? По-перше те, що вся Україна піднялася на захист своєї держави, свого народу. Ми бачимо як весь народ став допомагати тим, хто страждає. А цього б не було, якби не було страждань. Бачите, як Бог зло – страждання і війну – обертає до кращого. Бо така дія Промислу Божого – зупиняти зло і обертати його до добрих наслідків. Нам тільки треба приймати цей Промисел Божий, який діє над нами, приймати зі смиренням і з подякою.

За що треба дякувати Богові? За війну? Ні! За страждання? Ні! А за що ж треба дякувати Богові? Дякувати Богові треба за те, що він через це зло приводить нас до кращого, до любові, до Царства Небесного, до вічного життя. Ось за це треба дякувати Богові, а не за страждання. Бо страждання є зло, і смерть теж є зло. Але коли людина стикається зі злом і перемагає його, тоді Господь приводить її до спасіння. І тому Господь сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші». Господь ніби бачив, що ми, грішники, виконувати всі заповіді Божі не можемо. І якщо не можемо виконувати заповіді, то не можемо увійти у Царство Небесне. А Господь хоче, щоб усі спаслись. То як же нас всіх спасти? Через терпіння! Святі отці кажуть, що якщо ми терпимо страждання на землі і не дякуємо Богові, то Господь нам полегшить вічні страждання. А якщо ми дякуємо Богові за те, що він спасає нас через страждання, то він дасть нам вічне життя, заради терпіння і подяки.

Тому треба дякувати Богові за те, що він піклується про нас, спасає нас. А нам треба тільки підкорятися промислу Божому, дякувати Богові та любити Бога і один одного. Нічого не треба в світі боятись, тому що з нами Бог. А там де Бог, там не може бути ніякого страху, бо у нас міцний захист.

Нехай Господь наш Ісус Христос, по молитвах святого праведного Філарета Милостивого, який є взірцем для нас, приведе нас до вічного блаженного життя, а в земному житті нехай дасть нам перемогу над ворогом. Йому слава на віки віків. Амінь".

Козацьким многоліттям Святійшого Владику привітали хори, які брали участь у богослужінні: Патріаший та кліросний хори Володимирського собору та хор Київської православної богословської академії.

Протягом дня Патріарх приймав вітання від громадських і політичних діячів, духовенства і парафіян.

За матеріалами Прес-центру Київської Патріархії