Єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан взяв участь у святкових богослужіннях з нагоди 87-ти річчя Святійшого Патріарха Філарета

23 січня 2016 року Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету виповнилося 87 років. Протягом дня до київської резиденції на адресу Святійшого Владики надходили численні вітання. Чимало високоповажних гостей завітали, щоб особисто привітати Предстоятеля Української Церкви зі святом.

Увечері, 23 січня 2016 року, Патріарх Філарет очолив Всенічне бдіння у Володимирському кафедральному соборі столиці у співслужінні єпископату Української Православної Церкви Київського Патріархату та духовенства міста Києва. 

24 січня 2016року Святійший Патріарх Філарет звершив у Володимирському соборі Божественну літургію. Разом з Предстоятелем молився собор єпископату та духовенства. Адже цього дня до Києва з’їхалися преосвященні єпископи для того, щоб привітати Патріарха та піднести разом з ним молитву до Бога. Також і велика кількість вірян прийшли до кафедрального собору, щоб подякувати Богові за мудрого роками та досвідом старця Патріарха.

Слова подяки за привітання Святійшого Патріарха Філарета:

«Ваші преосвященства, дорогі владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри.

Найперше я хочу подякувати всім вам за поздоровлення з днем мого народження і початком 88-го року існування на цій грішній землі.

Ми зібралися не для того, щоб приносити похвали Патріарху, а для того, щоб дякувати Богу за його благодіяння, які були і на мені, і на всіх нас. За все треба дякувати Богові, як народ співає піснею: дякуємо і за скорботи, і за радості. Земне життя не можна прожити без скорбот. Чому? Тому, що світ у гріху лежить, а де гріх – там і смерть, і скорбота. Але дякувати Богові треба за те, що Він нас визволяє з цього гріховного стану. Визволяє нас і від гріхів. Ми ж віримо, що в таїнстві Покаяння очищаємося від гріхів? Віримо. Треба дякувати за це Богові? Треба. Хвороб багато? Багато. Це є наслідки гріхів. Але Господь посилає нам здоров’я. То треба і за це дякувати Богові.

Скільки років український народ боровся за свою державність. І нарешті в 1991 році ми отримали цю довгоочікувану незалежність і державність. Отримали як манну з неба. І тепер Господь випробовує нас, як випробовував багатостраждального Іова, чи достойні ми мати свою державу. І народ доводить, що ми достойні мати свою незалежну державу. Оця боротьба за державність об’єднує весь український народ. Все це ми бачимо, бо все відбувається на наших очах. Мало того, ці страждання, ця війна виявляє кращі якості людської душі: жертовність, самовідданість, готовність віддати своє життя за своїх ближніх, за свою землю, за свою сім’ю.

Повинні ми за це дякувати Богові? Повинні.

Наша Українська Церква, як бачите, розділена – не з нашої волі. Але ті, хто борються проти Української Держави, та ж Церква бореться і проти українського православ’я. Хто переможе у цій боротьбі? Переможе наша Українська Церква. Чому? Тому, що ми не зазіхаємо на якусь іншу Церкву, ми не вимагаємо влади над Російською Церквою, хоча християнство у цій частині світу, як всім відомо, розповсюдилося не з Москви, а з Києва. І Київ після власного хрещення просвітив світлом Христової віри і північ, і весь схід.

Наприклад, ми шануємо як святих українських святителів Софронія, Інокентія, Іоана і Павла Тобольських, і багато інших українських святителів, які подвизалися в Сибіру. Але ми не зазіхаємо на ту територію, яку вони просвітили. Ми хочемо будувати Церкву для свого українського народу і бути в братніх стосунках з усіма Церквами, з усіма народами, в тому числі з російським народом і Російською Церквою. А вони не хочуть.

Ось зараз проходить в Шамбезі в Швейцарії зібрання Предстоятелів Православних Церков, і які безбожні слова там виголошує Московський патріарх. Любов це чи ненависть? Це ненависть від безсилля.

Але ми повинні смиренно витерпіти й це. Бо Господь сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші». Ми витерпимо й це, але Українська Церква буде визнана усім світовим православ’ям. Іншого шляху немає. Тому що Українська Церква є найбільшою за числом вірних серед Православних Церков після російської. То хіба таку Церкву буде ігнорувати світове православ’я? Ні. Прийде час і визнають.

Але нам не визнання потрібне як таке. Ми самі знаємо, що Господь вже визнає нас. Бо ми звершуємо Божественну літургію, причащаємося. Що ми приймаємо, коли причащаємося? Тіло і кров Христа. Що нам ще потрібніше, ніж сам Господь! І якщо з нами Господь, то хто нам потрібен більше в цьому світі, ніж Сам Бог. Тому ці питання не повинні нас турбувати. Якщо ж ми турбуємося, то хочемо жити в любові та єдності з усім православним світом. Це нас турбує. Але нас не турбує, що нас не визнають як автокефальну церкву. Визнають. Головне – Господь нас визнає. І за це ми повинні дякувати. Бо доживемо до того часу, коли святкуватимемо перемогу і на церковному полі, і перемогу над агресором. Будемо святкувати, бо з нами Бог і весь світ. Цю віру ніхто не зламає в нас. Тому дякували ми Богові сьогодні, будемо й завжди дякувати за всі Його благодіяння і Господь не залишить нас без Своєї допомого і дасть нам все, чого ми просимо. Йому слава на віки віків".

На завершення богослужіння Предстоятель Церкви разом з єпископатом, духовенством та вірними піднесли Богу подячну молитву за всі Його благодіяння. Завершилися урочистості козацьким многоліттям на честь Предстоятеля Української Церкви - Святійшого Патріарха Філарета.