Єпископ Митрофан співслужив Святійшому Патріарху Філарету у Свято-Володимирському кафедральному соборі з нагоди його 89-ліття

23 січня 2018 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відзначає своє 89-ліття від дня народження. З цієї нагоди у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва Предстоятель Київського Патріархату звершив Божественну літургію.

Його Святості співслужив собор архієреїв, які прибули до столиці привітати свого Предстоятеля з днем народження, та численне духовенство. Після богослужіння єпископат, священики та парафіяни мали змогу особисто привітати Предстоятеля з днем народження.

За богослужінням молилися викладачі Київської православної богословської академії, а разом з патріаршим та кліросним хорами Володимирського собору співав також і хор КПБА під керівництвом диякона Юрія Мигаля.

За богослужінням також молились Голова Департаменту у справах релігій та національностей при Міністерстві культури Андрій Юраш; ректор та професорсько-викладацький склад Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова; представники спілки ветеранів АТО Деснянського району м. Києва; захисники Батьківщини. Після завершення літургії ректор університету професор Віктор Андрущенко, від імені цього вищого навчального закладу привітав Патріарха Філарета з днем народження.

Після літургії та подячного молебня від імені єпископату, духовенства і вірян Української Православної Церкви Київського Патріархату до Предстоятеля зі словом вітання звернувся Патріарший намісник, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній:

«Ваша Святосте, милостивий наш отче та мудрий керманичу! Сьогодні вся повнота Української Православної Церкви Київського Патріархату – єпископат, духовенство і миряни, – зібравшись у цьому величному Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі, молитовно відзначає 89-ий день народження свого Предстоятеля – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, із чим усі ми Вас, Ваша Святосте, від щирого серця із синівською любов’ю та вдячністю вітаємо.
 
Цього дня рівно сто років тому завершилася перша сесія Всеукраїнського собору 1918 року, коли було взято курс на автокефалію Української Православної Церкви. Таким чином, українське православ’я вже ціле століття бореться за визнання своєї незалежності в сім’ї інших Помісних Церков.
 
Особливої гостроти й актуальності це питання набуло в наш час. Невизнаний статус автокефалії Київського Патріархату для багатьох є спокусою, але ми переконані і твердо віримо, що в нашій Церкві діє Божественна благодать Святого Духа і Господь усіх нас спасає, незалежно від того, чи хтось це визнає, бо «Дух [Божий] дише, де хоче» (Ін. 3: 8), тому нам, за Вашими словами, треба зберігати єдність між собою та віру у правильність обраного нами шляху.
 
Ми сьогодні складаємо велику подяку Богові  за те, що Ви, подібно до апостола Павла, потрудилися більше за всіх (див. 1 Кор. 15: 10). Ви є видатним святителем Церкви Христової, мудрим керівником, великим проповідником, зосередженим молільником, православним богословом, талановитим дипломатом.
 
Нещодавно Ви, Ваша Святосте, завершили титанічну працю над виданням серії «Творіння святих отців та вчителів Церкви в перекладі сучасною українською мовою». Це безпрецедентна й небачена в історії українського православ’я подія. Хоча раніше, у ХХ столітті, були спроби Української Автокефальної Православної Церкви різних формацій українізувати богослужіння, але справа до перекладу святоотцівських творінь так і не дійшла.
 
Завершивши переклад богослужбової літератури, Ви на початку 2000-их років переклали Біблію, вибрані житія святих, «Добротолюбіє», а в 2008 році благословили викладачам та аспірантам Київської православної богословської академії розпочати працю над перекладом найперших пам’яток християнської писемності – творів мужів апостольських.
 
Велику частину томів цієї серії Ви переклали самостійно, а ті переклади, які з Вашого благословення здійснювали наші вищі духовні навчальні заклади, Ви особисто редагували. Здійснена справа є запорукою майбутнього існування і розвитку української богословської науки й утвердження помісної Української Православної Церкви.
 
Ваша Святосте! Ви не лише як Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату носите найменування Патріарх. Кожен українець, чи в Україні сущий, чи по всьому світі розсіяний, направду визнає Вас своїм духовним отцем, «найстаршим батьком», главою українського роду та совістю української нації. Ви не тільки вдало розбудовуєте й утверджуєте нашу Церкву, але й своїм прикладом спонукаєте дієво, віддано любити нашу Державу.
 
Святіший владико! У цей радісний день від Священного синоду, синодальних установ, єпископату, духовенства, чернецтва, вищих духовних навчальних закладів та всієї пастви бажаємо Вам кріпості сил, духовної радості та міцного здоров’я на многії і благії літа! Εις πολλά έτη Αγιώτατε δέσποτα!"

Митрополит Епіфаній подарував Предстоятелю просфору та букет квітів.

Після цього до присутніх з повчальним словом звернувся Святіший Патріарх Філарет.

"Ваші Преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Я найперше дякую всім вам за те, що ви приїхали і прийшли помолитися в цей для мене важливий день, день народження. Ми зібралися не для того, щоб прославляти Патріарха, не це мета нашого зібрання і наших молитов. Мета нашого зібрання і сьогоднішнього богослужіння – це єднання, єднання насамперед в межах Київського Патріархату, тому що без єднання Київський Патріархат довго не міг би проіснувати. А через те, що він єдиний, об’єднаний, одностайний – він зростає і ви самі бачите, на ваших очах Київський Патріархат виріс із гірчичного зерна у велике дерево, яке сьогодні покриває всю Україну. І якби Київського Патріархату не було б, то сьогодні Путін був би в Києві. Через те, що існує Київський Патріархат, який не тільки своїми молитвами, а всіма можливими заходами підняв і народ український, і нашу армію на захист нашої української землі, і нашої української держави. Але наша єдність повинна послужити прикладом єдності всього українського суспільства.

Ось ми святкуємо в ці дні 100-ліття проголошення Української Народної Республіки, сто років тому була проголошена Українська Народна Республіка, а чому вона проіснувала так мало? А тому що єдності не було і через те, що не було єдності вороги нас перемогли і тому треба вчитися на прикладах історії. Обпеклися один раз, втратили свою державність, попали в нову неволю, безбожницьку неволю, комуністичну неволю. Тепер нас Господь визволив від цієї неволі і від безбожного рабства і дав нам державність й зараз ми знаходимося приблизно в такому ж стані в якому знаходився наш український народ в 20-ті роки: втримаємо ми українську державу чи не втримаємо? Якщо не втримаємо, то й не буде і Української Церкви і буде нова неволя більш тяжка, але ми вже показали приклад, що не підемо в неволю і не дамо знищити нашу українську державу і не дамо своєю єдністю, єдністю самої Церкви і єдністю українського суспільства.

Політики, хоч вони і розумні люди, але думають про себе, а не думають про свою державу, про свій народ, бо якби думали про народ і про державу, то єднались би. Тому ми закликаємо їх: забути свої власні інтереси, подумайте про інтереси народу, про інтереси української держави. Без української держави – Української Церкви не може бути.

Тому якщо ми хочемо, а ми хочемо, щоб Українська Церква далі була – треба єднатися, молитися Богові, щоб Господь допоміг нам подолати всі гріховні спокуси і об’єднуватися в одне ціле, в один український народ.

Ми хочемо жити в мирі та злагоді з усіма нашими сусідами. Український народ в своїй історії показав, що він миролюбивий, бо ніколи не завойовував чужі землі, а завжди боронив і воював за свою рідну землю. І тому Господь там де мир, там де правда і ми віримо, що Господь допоможе нам на цей раз зберегти українську державу і Православну Українську Церкву, ось для цього ми зібралися, щоб ще раз підтвердити, що ми єдині й закликаємо до такої ж єдності весь український народ, особливо політиків, щоб вони думали про головне – про державу, про народ і про його добробут.

Чому український народ зараз страждає? А тому що економіка впала. А чому впала економіка? А тому що війна йде, тому що кошти йдуть на захист нашої Батьківщини і тому ми бідні. То для того, щоб бути багатими треба зберегти державу, а тоді буде добробут, а без держави добробуту не буде, може бути гірше.

Тому будемо, дорогі браття і сестри, молитися, щоб Господь допоміг нам перемогти супостата, агресора і щоб послав мир нам, благоденство і добробут.

Нехай Господь наш Ісус Христос за молитвами і Божої Матері, і всіх українських святих допомагає нам. Йому слава на віки віків".

Завершилися урочистості козацьким многоліттям на честь Патріарха.