Заява Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) за підсумками останніх подій в юрисдикції Московського Патріархату в Україні (УПЦ)

Вивчивши доступну станом на 30 травня 2022 р. інформацію щодо підсумків заходів, які відбулися в м. Києві 27 травня 2022 р., а саме – «зібрання єпископів, священників, монахів та мирян Української Православної Церкви; Священного Синоду УПЦ, Архієрейського собору УПЦ, Собору УПЦ», не численні опубліковані офіційно документи, Священний Синод Православної Церкви України зазначає наступне.

Православна Церква України вітає і підтримує всі зусилля, спрямовані на остаточне усунення влади Московського патріархату над Церквою в Україні як неканонічної, нав’язаної силою та шкідливої для українського православ’я. Ця влада є небезпечною для самого буття України внаслідок використання російською владою інституцій РПЦ та їх впливу на Україну як інструменту гібридної агресії.

На жаль досі не оприлюднено документів, які би засвідчили, що релігійне об’єднання УПЦ (Московський Патріархат в Україні) ухвалило такі рішення, які істотно змінили його статус у порівнянні зі статусом «незалежності і самостійності в управлінні», наданим УПЦ зі сторони РПЦ у 1990 р. А цей статус «незалежності і самостійності в управлінні» фіксує перебування УПЦ в складі РПЦ та її залежність від Московського патріархату.

Не оприлюднено нову редакцію «Статуту про управління УПЦ», а також документи «Священного Синоду, Архієрейського собору УПЦ» від 27 травня 2022 р. Усні пояснення, які дають представники цього релігійного об’єднання, а також учасники зборів – суперечливі та навіть взаємно виключні. Заяви представників РПЦ та рішення її Синоду свідчать, що з точки зору РПЦ релігійне об’єднання УПЦ надалі залишається в її складі, а зміни до «Статуту про управління УПЦ» можуть вступити в силу лише після їх «схвалення» главою РПЦ.

Отже, на підставі наявних в публічному доступі документів немає підстав стверджувати, що за підсумками подій 27 травня 2022 р. релігійне об’єднання УПЦ справді і реально припинило бути складовою частиною Російської Православної Церкви, якою воно було і до нинішнього часу.

Попри згадки про «Харківський собор» 1992 р., 30-ліття якого якраз припало на дату нинішніх зборів, учасники зібрання у своїх документах жодним чином не згадали, як виконуються і чи будуть виконуватися дані у Харкові єпископами обіцянки досягнути «канонічної автокефалії УПЦ». Попри цілком очевидне суспільству та переважній більшості православних в Україні канонічне і моральне банкрутство самої ідеї підлеглості Церкви в Україні Московському патріархату, зібрання 27 травня навіть у такій формі, як у Харкові 30 років тому, не засвідчило свого ставлення до автокефалії, тим більше не оголосило про її фактичне досягнення чи навіть прагнення.

Слід також нагадати про Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р., який одноголосно підтримав необхідність автокефалії УПЦ. Чи не будуть рішення нинішнього «Собору УПЦ» в частині, яка суперечить волі Москви, так само забуті та ігноровані? Чи є якісь гарантії їх виконання? Відсутність офіційної публікації документів та взаємно суперечні заяви офіційних представників посилюють сумніви щодо реальних наслідків рішень зібрання 27 травня.

Синод ПЦУ висловлює радість з приводу принципової згоди з боку релігійного об’єднання УПЦ щодо необхідності діалогу між двома православними юрисдикціями в Україні. З нашого боку ще раз засвідчуємо, що такий діалог повинен розпочатися без попередніх умов чи ультиматумів. Ми очікуємо на конкретні пропозиції іншої сторони щодо перших кроків у діалозі та на призначення відповідальних за ведення діалогу осіб.

Висловлюємо жаль з приводу рішення зібрання 27 травня затвердити всі попередні рішення, якими, слідуючи розкольницьким діям Московського патріархату, юрисдикцією УПЦ (МПвУ) було розірвано спілкування зі Вселенським Патріархатом, Олександрійським Патріархатом, Церквою Кіпру та Церквою Греції. Цим, як і формою поминання Предстоятелів за літургією, яку минулої неділі обрав митрополит Онуфрій, було де-факто підтверджено залежність від рішень і позиції Московського патріархату.

Ми розчаровані тим, що зібрання 27 травня не знайшло достатньо належних слів для осуду російської агресії проти України та для підтримки боротьби українського війська і всього народу проти окупантів, не засудило позицію Російського патріарха Кирила, а лише «виразило незгоду», і не висловило йому вимог щодо зміни цієї позиції. Обрані в тексті постанов вирази є занадто короткими та м’якими у порівнянні з тією трагедією, яку переживає наш народ. Також не прозвучало жодного слова про осудження і відмежування від ідеології «русского міра» – єретичного етнофілетичного вчення і наріжного каменю у виправданні Росією війни проти України.

«По плодах їхніх пізнаєте їх» (Мф. 7:16) – навчає нас Писання, тож для остаточних висновків не достатньо обмеженої інформації та суперечливих заяв, як це є станом на сьогодні. Відтак ми чекаємо на конкретні добрі плоди рішень зборів 27 травня та підтримуємо всіх, хто сприятиме їхньому досягненню.

Від імені Священного Синоду –

Епіфаній, Митрополит Київський і всієї України

31 травня 2022 р.