Різдвяне послання єпископа Харківського і Богодухівського Митрофана

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Боголюбивому кліру, чернецтву та всім православним вірним Слобожанщини

«Прийдіть, вірні, і побачимо, де народився Христос; підемо далі за волхвами, східними царями, куди йде зірка, Його ж там безперестанно оспівують ангели, пастирі грають на сопілках достойну пісню, взиваючи: слава в вишніх Богу, Який сьогодні народився у вертепі від Діви і Богородиці у Вифлеємі Юдейському»
(сідальний утрені Різдва Христового)

Улюблені у Христі браття і сестри!

Христос народжується – славімо Його!

«Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерті, світло засяяло їм» (Мф. 4, 16) – нагадує Євангеліє пророцтво про прихід Спасителя. І зараз ми йдемо назустріч Народженому Божому Сину з цієї самої темряви та країни смерті – від лінії фронту протистояння сатанинським силам агресора, від мирних осель, позбавлених електрики і нормального життя. Ідемо з вірою в перемогу добра і правди. Ідемо з любов’ю один до одного – звичайних людей, цінність, відвага і мужність яких розкрилися у цю величну і страшну добу української історії. Ідемо, щоби зустріти джерело наших сил, нашої віри та любові – Христа Бога, явленого охопленому злом світові беззахисною Дитиною в яслах.

Під гуркіт обстрілів, окупацію кількох районів нашої області, смерті найкращих синів і дочок України та героїчні звитяги їхніх побратимів пролягала наша цьогорічна мандрівка до Віфлеєму. Що чорнішою ставала темрява блек-аутів, то яскравіше світила в наших серцях зірка надії. Надії на Бога і наших оборонців. На нездоланність українського війська. На вільне і щасливе майбутнє кожного з нас.

Тому й Різдво Христове стало відчутно ближчим до наших сердець. Бо його події тісно переплелися із сьогоденням. Ми знаємо, що сяяння віфлеємської зірки супроводжувало шлях мудреців-правителів зі сходу до Ісуса. Але не гарантувало їм правильної і безпечної дороги. Волхви в пошуках Месії потрапили до царя Ірода. Вони марно сподівалися на його людяність і порядність. Як до останнього не могли повірити у відсутність таких якостей в новітнього «північного Ірода» керівники цивілізованих країн сучасності…

Нездатний виконати задумане, Ірод Великий удався до безжального терору неповинних, аби лиш урятувати свою владу від можливих зазіхань – він наказав винищити віфлеємських немовлят. І його теперішній російський послідовник, осліплений амбіціями і розлючений крахом своїх задумів, підхопив ідею жорстоких ударів по цивільному населенню, мирним людям.

Волхви верталися додому крадькома, ховаючись від «коригувальників» іродової люті. Так само таємно, під обстрілами, відбуваються візити західних лідерів до нескореного столичного Києва. А золотом, ладаном і миром правителів нашого часу стали їхні дари для України – мільйони тон гуманітарної допомоги, величезні кошти на віднову понівеченої інфраструктури та зброя, необхідна для опору силам темряви.

Мільйони земляків змушені зустрічати це Різдво поза рідними оселями. Як і святій родині у Віфлеємі, не всім переселенцям вистачило належного місця для життя або бодай ночівлі. Новітніми вертепами стали бомбосховища, спортзали, школи, лікарні, станції метро, вокзали тощо. А Єгиптом, куди втікали Йосиф з Марією від іродових посіпак, для біженців з України виявилися держави Європи.

Як і дві тисячі років тому, на дорогах вимушеної міграції поряд із наляканими та знедоленими людьми – Немовлятко, Син Божий, Який нікого не полишає самотнім навіть на найсумнішому життєвому шляху. «Iсус Христос учора й сьогоднi i навiки Той же» (Євр. 13, 8) – нагадує святий апостол Павло. І вічно актуальним є Його Різдво, як джерело нашої надії, що тендітна Дитина на руках Марії-Богородиці виявиться сильнішою за злобу і зброю всіх агресорів світу разом узятих.

Тому з таким натхненням співаємо на урочистій різдвяній службі: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!» І повторюємо слідом за пророком Ісаєю: «Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічності, Князь миру» (Іс. 9, 6).

У Христі Ісусі – витоки нашої незламності. У любові до рідної землі – фундамент того залізобетону, котрий нездатна подолати імперська орда. У вірності канонічній Православній Церкві України – запорука нашої духовної свободи від єресі «руського міра», яку облудно нав’язує московське православ’я.

Дорога слобожанська паства!

Вітаю кожного з вас зі святом приходу Спасителя! Вітаю воїнів-захисників нашого краю, дякую за радість звільнення міст і селищ Харківщини та благословляю на майбутні перемоги. Вітаю медиків, які просто зараз продовжують рятувати людські життя. Вітаю представників влади, рятувальників, правоохоронців, комунальників – усіх, від кого залежить порядок і налагодження життя в тилу. Дякую, що не полишили край у найважчі дні, а продовжили самовіддано працювати заради ближніх. Вітаю і складаю подяку всім волонтерам і помічникам війська та знедолених війною людей. Хай Божа милість перебуває з усіма вами!

І хай наповнює наші серця радісним світлом вічності сьогоднішнє різдвяне вітання:

Христос народжується! – Славімо Його!

Митрофан
єпископ Харківський і Богодухівський
священноархімандрит Свято-Миколаївського Ков’язького монастиря

Місто-герой Харків, Різдво Христове 25 грудня 2022 року Божого