Патріарх Філарет зустрівся з письменниками

5 грудня 2012 року в Будинку письменників України відбулася зустріч Святійшого Патріарха Філарета з письменниками та читачами видавництва «Ярославів вал», яка проходила під про анонсованою темою «Українська інтелігенція та Православна Церква». Ведучими вечора були письменник Віктор Баранов та директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський.

На початку письменник Віктор Баранов підкреслив важливість даної зустрічі, коли інтелігенція, письменники, українські читачі та Церква мають змогу спілкуватися в такому тісному колі, коли питання українського слова та мови є об’єднавчим фактором суспільства.

Зі словом до присутніх звернувся Святійший Патріарх Філарет. Владика подякував за можливість такого спілкування та розповів про важливість слова.

«Всі ми разом, і служителі Церкви, і ви письменники, являємось служителями слова. А святий Григорій Богослов ще в IV ст. сказав, що коли не діє зброя, то треба застосувати слово. Тому що слово – це найпотужніша зброя, яка діє на людину. І тому бояться слова і бояться служителів слова – письменників. Як і боялась радянська влада Церкви. Тому що Церква мала великий вплив на народ. І ви маєте великий вплив на народ. Тому вас обмежують, щоб ви такого впливу не мали.

Ми зібрались з вами, я не хочу сказати в небезпечний час, не будемо драматизувати. Час непоганий, бо ми маємо свободу, якої не мали в попередньому столітті. Тому ми повинні знати чітко, яке перед нами як служителями слова стоїть завдання - перед Церквою і перед письменниками. Впливати. Але з якою метою впливати? Проти чого ми повинні виступати і до чого вести народ. Ми повинні всіма силами захищати нашу Українську державу. Чому? Тому що не буде Української держави - не буде розвитку української мови і культури, українського богослів?я і духовності. Тому що наш великий сусід всіляко намагається повернути нас до старого. Ліквідувати нашу мову, зробити нашу історію своєю, все найкраще приписати собі. А нас обзивати хохлами. Що й такого українського народу не існує.

Як вони це робили? Поки Україна була незалежною від Москви, доти у нас був великий розвиток і великі досягнення.

У чому вони полягали? Тільки в Україні була вища богословська школа. Ніде на всьому православному сході, який був під ігом ісламу, такої школи не було. Такого не було й у православній Москві. Ніяких шкіл у Росії не було, поки не було приєднано Україну.

Святитель Петро Могила написав Катехизис, який був схвалений всіма православними церквами. Тобто Київська митрополія була світочем у православному світі. А що стало після того, коли ми втратили свою державність. Ми стали звичайною єпархією російської Церкви. Про нас забули. І коли писали історію російської Церкви, то нас підвели під назву – церква південно-західного краю…»
Святійший Патріарх наголосив, що втрата своєї державності поступово привела до втрати української мови. Таким чином російська імперія нищівно впливала на Україну посередництвом Церкви й освіти.

Говорячи про сьогодення, Святійший Владика зазначив, що Москва і сьогодні йде тим самим шляхом відносно України, який вона проклала здавна. «Зараз Росія хоче підпорядкувати українську Церкву Москві, з одного боку, і веде наступ на українську мову, з іншого боку. Не треба ставитися байдуже до закону про мови. Бо це підступний закон, який тихенько вповзає як змія в наше суспільство для того, щоб так укусити, щоб померло українське суспільство. Якби мовний закон не турбував Москву, то вони б не ставили питання про відродження в Україні російської мови».

Торкаючись церковного питання Патріарх заявив, що коли б в Україні була єдина Церква, то зараз не було б проблеми роздробленості українського суспільства та відсутності консолідації. Церква не тільки б об’єднала народ, а й повела б українською дорогою.

На завершення, звертаючись до письменників, Патріарх Філарет наголосив: «Ваше слово буде сильне, коли на ньому буде благословення Боже. А для того, щоб ваше слово було сильним, треба, щоб воно вело до добра, щоб утверджувало в людських серцях добро, любов, мир, терпіння, впевненість, віру, а не навпаки розчарування. Зараз часто зло називають добром, а добро – злом. Ми з вами повинні показати, де добро, а де зло. І показати так, щоб слово дійшло не тільки до розуму, а й до серця. Бо коли воно доходить до серця, тоді воно міцне і незнищенне. І це ви можете зробити, бо ви майстри слова».

Після палких слів настанови та підтримки Святійший Патріарх з нагородив Орденом Христа Спасителя відомого українського письменника лауреата Шевченківської премії Анатолія Дімарова у зв’язку з його 90-річчям.

Цього року письменник відмовився від високої державної відзнаки, а погодився прийняти церковний орден із рук Святійшого Патріарха.

Анатолій Дімаров, дякуючи Святійшому Патріархові за церковну відзнаку, зокрема, сказав: «У молодості я був, як і багато в той час молодих людей, комсомольцем і безбожником. Але на війні у мене трапився випадок, що змусив переосмислити все житті. Мені під ноги впав снаряд. Він крутився, шипів, прямо піді мною, як живий, і ось, ось мав розірватися. Тоді, як нині пам’ятаю, всі клітини мого тіла звернулися до Бога, просто заволали: «Боже, допоможи мені, збережи моє життя, я ж ще так мало пожив, нічого не бачив»! І трапилося диво... Снаряд покрутився і зупинився. Так і не вибухнув. Я залишився живий. Цей випадок дав мені пізнати Бога і повірити в його реальне існування. І з того часу і донині, ось уже більше 90 років, я кожного дня прокидаючись і, лягаючи спати, проказую коротку молитву».

Також того дня Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відзначив високими нагородами літераторів і громадських діячів: Олексія Коновала (США), Василя Простопчука, Ярослава Угляра, Юрія Дорошенка та Любомира Білика.

Довідка: Анатолій Андрійович Дімаров — український письменник-прозаїк. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1982). Народився 17 травня 1922 р. в м. Миргороді на Полтавщині. Учасник війни, нагороджений орденами і медалями. Автор книжок романів: "Його сім'я", "Ідол", "І будуть люди", "Біль і гнів", "Сільські історії", "Містечкові історії"; повістей і оповідань "Вершини", "В тіні Сталіна", "Зблиски", "На коні й під конем", "Син капітана", "Зінське щеня", "На поруки", "Самосуд", "Прожити й розповісти"; казок для дітей "Про хлопчика, який не хотів їсти", "Для чого людині серце", "Блакитна дитина".

Вечір пройшов у діалогове русло. До присутніх зверталися відомі українські поети та письменники. Також учасники вечора мали змогу звернутися до Патріарха Філарета з питаннями.

За матеріалами