Христос є камінь спотикання і предмет суперечок у всі віки
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Коли на 40-й день після народження Пресвята Діва Марія та праведний Йосиф принесли Немовля Ісуса до храму, щоб виконати все, чого вимагав Закон, сюди прийшов праведний Симеон, будучи приведений Святим Духом. Він взяв на руки Немовля Ісуса і сказав пророчі слова: “Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох... і на знак сперечання” (Лк. 2, 34).
Дух Святий, Який знає наперед, що буде з кожною людиною, відкрив праведному Симеону, що Ісус Христос буде для світу знаком суперечок. Пізніше Сам Христос сказав про Себе, що Він є той камінь, що коли хто на нього впаде, розіб’ється, і на кого він впаде, того розчавить (Мф. 21, 44). Апостол Петро теж говорить про Христа як про камінь спотикання. Він говорить, що Христос є камінь коштовний, і хто вірує в Нього, не осоромиться; для неслухняних же, що не вірують, Він є камінь спотикання і камінь спокуси (1 Пет. 2, 7). Отже, праведний Симеон називає Христа знаком сперечання, а апостол Петро – каменем спотикання.
І дійсно, все земне життя Господа нашого Ісуса Христа було знаком сперечання; і до цього часу Він залишається для багатьох каменем спотикання. Одні вірили, що Він є Син Божий, інші не вірили. А цар Ірод навіть хотів убити Його. На запитання Ісуса Христа, за кого ученики визнають Його, апостол Петро відповів: “Ти – Христос, Син Бога Живого” (Мф. 16, 16). А книжники і фарисеї говорили про Христа, що Він силою князя бісівського виганяє злих духів, і не вірили в Його чудеса. Навіть коли Христос воскрес із мертвих, юдейські первосвященики не повірили в Нього, хоч і переконалися, що Він дійсно воскрес. Вони підкупили воїнів, які охороняли гріб померлого Христа, і розповсюджували у місті чутки, ніби ученики украли Його тіло, коли сторожа спала.
Ісус Христос вознісся на небо, а суперечки навколо Нього тривали. Юдеї не вірили, що Ісус є Месія, Який прийшов спасти людей. Апостоли й інші Його послідовники говорили, що Ісус є дійсно Христос – Спаситель світу і що вони свідки Його воскресіння із мертвих.
Суперечки навколо Ісуса Христа були не тільки між невіруючими юдеями та Його учениками і послідовниками, а навіть і поміж християн. З’явились єретики, які навчали, що Христос, будучи Сином Божим, не міг бути справжньою людиною і мати плоть. Інші єретики вчили навпаки, що Син Божий, Господь наш Ісус Христос, не є Творцем всесвіту, а Сам є творінням, і тому не може називатися рівним Богу Отцю. Нарешті Церква подолала всі єресі. Вона прийняла Символ віри, який ми маємо за основу нашої віри. Але суперечки навколо Христа не припинились.
Спочатку так звані просвітителі, а потім атеїсти поставили під сумнів: а чи існував взагалі Ісус Христос як історична особа. Атеїсти до останнього часу стверджували, що Ісус Христос – це міф; Його в історії не було. Правдиві християни сповідують, що Ісус Христос є істинний Бог і істинний чоловік, Одна з трьох Осіб Святої Тройці, Спаситель світу. Але навіть і серед християн, переважно серед представників протестантських течій, знаходяться такі, що не вірять в чудеса Христові і Його тілесне воскресіння. Для них все надприродне в земному житті Христа – це камінь спотикання. Всі протестанти відкидають ікону Христову. Вона для них предмет спокуси. Свої зображення баптисти, євангелісти та інші протестанти сприймають як нормальне явище, а зображення Спасителя як істинного чоловіка терпіти не можуть.
У наш час певна частина молоді, і не тільки молоді, не сприймає Ісуса Христа таким, яким сповідує Його свята Церква упродовж майже 2000 років. Тоталітарні секти проповідують Христа на свій смак. І в цьому немає нічого, не передбаченого Богом. Дух Святий відкрив праведному Симеону, що Христос завжди буде предметом суперечок. І ось ми – свідки цих суперечок. Христос є дійсно камінь коштовний і камінь спотикання, але горе тому, на кого цей камінь впаде, – він його розчавить.
Браття і сестри! Суперечки про Христа, як ми знаємо, ведуться і серед православних. Одні з них, так звані канонічні православні, говорять: не ходіть в такі-то церкви, бо там нема благодаті, тому що там нібито немає Христа. Ненависть затьмарила розум їхній, і вони перестали розуміти православне віровчення, що там, де відправляється Таїнство святої Євхаристії, там і Христос. Там, де єпископ, там і Церква. Так свідчить св. Ігнатій Богоносець – апостольський муж І ст. Православна Церква сповідує і проповідує це вчення донині. Про цих так званих канонічних православних християн можна сказати, що для них Христос є каменем спотикання, тому що вони не розуміють, що Христос прийшов у світ, щоб спасти кожну людину, а не тільки “канонічних віруючих”.
Суперечки про Христа набули великого напруження в надто гострих формах. Але Камінь-Христос щодалі все глибше входить в життя світу. Він залишається незмінно близьким до людей, живим і коштовним. Навіть через те, що Він є постійним предметом суперечок, – для одних як камінь спасіння, для інших як камінь спотикання, – але і для тих і для інших Він є живий, близький до життя світу. Бо хіба велись би такі гострі суперечки через Того, Хто не має життя в Собі (Ін. 5, 26)?
Браття і сестри! Для кого Христос є камінь, і навіть скеля, той не захитається в житті, в яких би умовах він не жив і яких би спокус і страждань не зазнавав. Христос – це та сила, яка надихає людину на подвиг, яка перемагає страждання, яка дає людині надію на краще, яка співчуває і говорить з людиною у тайниках її душі.
Будемо стояти на камені віри – на Христі – і не захитаємося! Амінь!
Філарет,
Патріарх Київський і всієї Руси-України