Десять свідчень сходження Благодатного вогню на Гробі Христовому
З початком Великого посту кожен християнин намагається якнайретельніше приготувати себе до святкування найвеличнішого свята християнської традиції – Воскресіння з мертвих Господа Ісуса Христа. Великопісне богослужіння, а особливо читання Страсного тижня наповнені свідоцтвами смерті Христової та необхідності Його воскресіння. Вустами святих пророків Церква наголошує на істинності події, яка відбулася дві тисячі років тому - події воскресіння Боголюдини Ісуса Христа. Одним із найкрасномовніших символом воскресіння є подія сходження благодатного вогню на Гробі Господньому в Єрусалимі.
Сходження благодатного вогню на Гріб Господній - це чудо і особливо шанована подія, яка трапляється кожного року у Велику Суботу на протязі двох тисяч років. Кожного року в обідню пору Великої суботb з Гробу Господнього виходить світло, від якого запалюють на Гробі так-звану «невсипущу» лампаду. Одночасно синьо-білі відблиски такого ж світла розходяться по храмі Воскресіння і освітлюють базиліку та запалюють лампади й пучки свічок деяких з присутніх віруючих. Даний факт фіксується, принаймні, протягом 12 століть.
На сторінках нашого сайту ми подаємо 10 свідчень чуда сходження благодатного вогню, зафіксовані визначними особистостями свого часу, які стали очевидцями даної події.
Усі ці свідчення майже одноголосно розповідають про якесь світло або ж вогонь, який чудесним чином сходив з неба на очах у віруючих і запалював лампаду в порожній Кувуклії Гробу Господнього.
Це світло ототожнюється із надприроднім світлом, яке просіяло на Гробі Христовому в час Його Воскресіння.
Благодатний вогонь вперше появився в момент Воскресіння Боголюдини після півночі Великої Суботи за кілька годин до світанку Пасхальної неділі, до того ж найбільш вірогідною датою першого його явлення вважається 5 квітня 33 р. від Р.Х.
Сьогодні благодатний вогонь продовжує з'являється в тому ж місці, всередині Гробу Господнього, а також поза ним під час священнодії у Велику суботу, а також і в інші дні, про що свідчать паломники.
СВІДЧЕННЯ ПЕРШЕ
Чудо сходження благодатного вогню вперше сталося у Гробі Ісуса Христа, коли в годину Його Воскресіння неймовірно яскраве світло наповнило весь простір. Євангеліє від Луки свідчить, що Марія Магдалина, Іоанна, мати Якова, Марія та інші галилейські жінки прийшли до Гробу Ісуса ще до світанку. Однак побачили камінь відвалений від Гробу, а гріб Господній був порожній. Коли ж вони дивувалися цьому, раптово «постали перед ними два мужі в одежах блискучих», які сказали:
«Чого ви шукаєте живого між мертвими? Його немає тут: Він воскрес»(Лук. 24:5-6).
У Євангелії від Іоана дається більш докладний опис цієї події:
«У перший же день після суботи Марія Магдалина при¬ходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гро¬бу і не знаємо, де поклали Його. Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали;... » (Ін. 20:1-6).
Як під покровом темряви Петро та Іоан змогли побачити всередині Гробу пелени, якими було оповито тіло Ісуса? Тим більше Іоан, який взагалі не увійшов до гробу?
Відповідь на це питання дає святитель Григорій Ніський у своєму слові «Про Воскресіння Ісуса Христа», вказуючи, що той, хто пішов за апостолом Петром у ту ніч, повірив у Воскресіння, бо гріб Господній наповнився світлом, яке було відчутне як духовно, так і фізично:
«Побачивши, ті, що були з Петром повірили..., бо гріб був повний світлом, так що хоч і була ще ніч, однак двома образами бачили те, що всередині - чуттєво і духовно».
Святий Іоан Дамаскин також підкреслює, що апостол Петро здивувався, побачивши світло від гробу Господнього:
«Швидкий Петро підійшов до гробу і, побачивши світло у гробі, налякався».
У своєму «Слові на Велику суботу» святитель також вказує, що світло, яке засяяло в ту ніч на Гробі Господньому, було нетварним світлом Божественного Творця, як під час Преображення Христа на горі Фавор.
Святий Іоанн Дамаскин пише: «Цей величний світлоносний день Святого Воскресіння, коли нетварне світло відчутно для зору з Гробу виходить, як Жених прекрасний красотою Воскресіння».