Чим російська Церква в Україні відрізняється від української?

19 червня 2013 року відбулося спілкування за допомогою чату керівника головного інформаційного управління УПЦ КП архієпископа Євстратія (Зорі) з читачами сайту «Главред».

Кілька запитань та відповідей стосувалися взаємин УПЦ КП з Московським Патріархатом та перспектив майбутнього об’єднання гілок Православ’я в Україні. Пропонуємо їх вашій увазі:

1. Ваше Високопреосвященство, скажіть , будь ласка, що Вас поєднує з російською церквою і що роз’єднує? Чому російська церква в Україні називає себе українською?

Відповідь: З російською церквою нас єднає православна віра і богослужіння, а також те, що церква московська історично походить від церкви київської. Розділяє ж нас погляд на те, залежною чи незалежною повинна бути адміністративна структура церкви в Україні. Ми, слідуючи 34-му апостольському правилу, вважаємо, що раз існує окремий український народ і незалежна Українська держава, то і адміністративна структура церкви в Україні повинна бути незалежною, як це є у інших православних народів. Російська церква, по суті, відмовляє українській церкві у праві на адміністративну незалежність, бо вважає Україну частиною Росії чи "русского мира", а український народ – частиною великого російського народу. Російська церква в Україні називає себе українською для того, щоб не афішувати свою російську сутність, бо якби вона прямо називалася «російська православна церква в Україні», вона би мала значно менше прихильників, ніж це є зараз, коли багато хто думає, що раз у назві церкві вжито слово "українська", то це є дійсно українська церква, а не частина російської церкви.

2. Основа Православия – вера в Святую Троицу. Дух Святой (как Олимпийский Огонь) Церкви передают своим вновь открывающимся «филиалам». Вопросы: 1. От какой Церкви УПЦ КП получила благословение на создание подобной Церкви? 2. Если благословения не было, то УПЦ КП можно считать «самозваной группировкой» в храмах и Соборах которой отсутствует Дух Святой. Согласны ли Вы с этим мнением?

Відповідь: Ваше питання засвідчує нерозуміння догматичного вчення про церкву. Київський патріархат зберігає ту саму православну віру, що і всі інші помісні православні церкви. І в силу цього, через однаковість православної віри, таїнств, богослужіння, устрою церковного життя, в Київському патріархаті діє той самий Дух Святий, що й в інших православних церквах. Єпископат і духовенство мають спадкоємство рукоположень від архієреїв, рукоположених у російській церкві. І те, що це спадкоємство кимось не визнається, ще не робить його недійсним.

3. Чого чекати від святкування Хрещення Русі? Як УПЦ КП святкуватиме, разом із МП? І як вирішилося питання із святкуванням у Києві, адже ще навесні Патріарх Кирило заявляв, що не буде присутній там, де буде Філарет?

Відповідь: На мою думку, наступне святкування знову висвітлить боротьбу двох поглядів на Україну – київського і московського. Москва буде намагатися підкреслити значення цього святкування як символу "єдності трьох братніх народів". В той час як завдання Києва – показати, що хрещення відбувалося саме тут, і що звідси світло віри було понесене по інших землях, що Київ є матір’ю-церквою для російської церкви, а не Москва – матір’ю для церкви української. Київський і московський погляди, очевидно, не можна звести до якогось єдиного компромісного бачення, а тому в тій чи іншій мірі відбуватиметься інформаційна боротьба. Думаю, що московський погляд програє. Адже не може Москва, яка з’явилася через 150 років після хрещення Києва, бути для Києва матір’ю. Московський погляд заснований на неправді або на напівправді. А все, що засноване на неправді, не може встояти проти правди. Київський патріархат візьме спільну участь з іншими християнськими церквами у офіційних державних заходах, а конфесійні заходи (молебні та інші богослужіння) відбудуться окремо. Це є та компромісна позиція, яку підтримав наш патріарх, і яка дозволяє провести святкування спокійно і відповідно, наскільки це можливо в нинішніх умовах. Щодо зустрічі на заходах патріархів Кирила і Філарета, то про це я вже сказав раніше.

4. Киевскую Русь крестил новгородский князь Владимир. После Киева он крестил и другие города :Новгород, Суздаль, Владимир,Ростов, Тьмутаракань и др. Если посмотреть на карту Киевской Руси того времени, то это большая часть сегодняшней Украины и Европейская часть сегодняшней России. Отсюда можно сделать вывод: на территории Киевской Руси жил один народ. Вопрос: Для чего священнослужители УПЦ КП хотят разорвать "по живому" сегодняшние украинский и русский народы вводя раздрай в вероисповедание этих народов, забыв тысячелетнюю историю Киевской Руси?

Відповідь: Ваше питання є прикладом російської імперської історичної концепції, яка значною мірою побудована на перекручуванні фактів, замовчуванні одних та підкреслюванні інших. Ще у XVI-XVII століттях українці, які тоді іменувалися русами або козаками (як це бачимо з багатьох історичних джерел), і московити вважалися двома різними народами, хоча і поєднаними географічною близькістю та спільними сторінками історії. Лише наприкінці XVIII століття для укріплення Російської імперії було офіційно стверджено концепцію єдиного російського народу і спадковості російської монархії від княжої Київської держави. По суті ж, всі ці концепції мають таке саме відношення до правди як "шапка Мономаха" до Мономахів – імператора Візантії Костянтина і князя київського Володимира. Дякую всім читачам за увагу, авторам – за питання, а "Главреду" – за надану можливість спілкування. Бажаю всіх благ від Бога, миру і благословення.

5. 1. Как сегодня складываются отношения УПЦ Киевского и Московского патриархата, есть ли шаги на пути к достижению взаимопонимания? 2. Сейчас как-то утихли разговоры по поводу борьбы за власть в верхушке УПЦ МП - проблема исчезла или просто меньше выносится на люди?

Відповідь: 1. В цілому, відносини між УПЦ Київського і Московського патріархату мають позитивну динаміку розвитку. На жаль, поки що не вдається продовжити підготовку до діалогу, яку ми розпочали у 2009 році. Причиною цього є позиція Москви, яка робить все для того, щоб такий діалог не відбувався. Але неофіційно ми намагаємося підтримувати добрі контакти, адже наша стратегічна мета – утворення в Україні єдиної помісної церкви. Для цього нам необхідно вже зараз робити все для зменшення міжконфесійного протистояння і подолання минулої ворожнечі. Разом із тим, ми твердо дотримуємося принципової позиції. Єдина помісна церква може бути лише автокефальною, тобто незалежною від Московського патріархату. 2. На мою думку, боротьба за спадкоємство влади в УПЦ МП не зникла, але перейшла у менш публічну фазу. Причиною цього є те, що митрополит Володимир повернувся до керівництва церквою.

6. Чи зустрінуться під час урочистостей до Хрещення Русі Кирило та Філарет, чи все ж таки принципова позиція московського патріарха щодо небажання бути присутнім будь-де із Філаретом врахована? Як КП ставиться до цього?

Відповідь: Патріарх Кирил категорично не бажає брати участь у будь-яких публічних заходах, на яких присутній патріарх Філарет, хоча ніяких релігійних приписів для цього не існує. Для нас байдуже – буде присутній патріарх Кирил на тих чи інших заходах, чи не буде, адже він є гостем, а не господарем урочистостей Хрещення Русі. Наскільки відомо, зараз знайдено певний компроміс між московськими та київськими планами відзначення 1025-ліття Хрещення. Цей компроміс якраз і передбачає, що два патріархи – московський і київський – не будуть перетинатися. В якості довідки хотілося б нагадати, що патріарх Філарет є одним із тих ієрархів, які рукопокладали Кирила у єпископи. Тому відсутність чи наявність спілкування між ним і патріархом Філаретом це більша проблема для Кирила, ніж для Філарета. Патріарх Філарет не тікає і не ховається від зустрічей з ієрархами Московського патріархату. А якщо московський патріарх уникає зустрічей із київським, це свідчить про його слабкість і невпевненість у своїй позиції.

7. Вітаю, Отче! Що ви думаєте про концепцію "русского мира", і наскільки актвино вона насаджується в Україні, за вашими спостереженнями?

Відповідь: Концепція "русского мира" є насправді осучасненим варіантом традиційної російської імперської ідеї. А ця ідея, в свою чергу, не може бути реалізована без України. Тому "русский мир" у будь-якому з його варіантів явно або приховано є ворожим до української національної ідеї, до української державності. Останнім часом активність у впровадженні цієї ідеї змістилася з релігійної і культурної складової у складову політико-економічну. Саме тому ми менше чуємо про "русский мир" з вуст патріарха Кирила, ніж про Митний союз з вуст російських речників. Тобто активність у впровадженні російської імперської ідеї в Україні не зменшилася – змінилися лише інструменти її впровадження, бо Московська патріархія за останні роки показала неефективність своїх зусиль в цьому напрямку. Доказом цього є дані одного з останніх соціологічних опитувань, згідно з якими понад 80% громадян взагалі не чули про концепцію "русского мира" від патріарха Кирила, а з тих, хто про неї щось чули, 3/4 вважають її лише модернізацією імперської ідеї і ставляться до неї негативно.

8. Отче, на ваш погляд, чи досягнуть колись порозуміння Росія й Україна в тому, що стосується церковних справ? Та взагалі, наскільки політика й політики сьогодні впливають на церкву у нас і в росіян?

Відповідь: Порозуміння може бути досягнуто тоді, коли в Росії і церковні, і державні діячі не лише формально, але й насправді, визнають, що Україна – не Росія. Як тільки це відбудеться, тоді і багато міждержавних суперечок, і церковні справи будуть вирішуватися у конструктивному, а не конфронтаційному, як зараз, ключі. На мою думку, в Росії держава значно більше впливає на церкву, ніж в Україні. Бо так склалося історично ще від часів Московського князівства. Істотним є також і те, що в Україні, на відміну від Росії, немає домінуючої конфесії, адже в Україні кожна окремо взята конфесія є меншою за всі інші взяті разом. Така особлиівість змушує і державу, і політиків рахуватися з різноманіттям і поліконфесійністю. В Росії ж Московський патріархат сприймається і державою, і політиками, і переважною більшістю громадян як невід’ємна частина системи російської державності з відповідним політичним і ідеологічним навантаженням.

9. Ми коли-небудь вирвемося із московського духовного рабства?

Відповідь: Ми вже вирвалися з цього рабства, а успішне існування та розвиток КП всупереч волі Москви є доказом цього.

10. Чому Московська церква так цинічно втручається в справи України?

Відповідь: Московська церква втручається для того, щоб реалізувати свою імперську ідею, оцінку якій я дав вище.

За матеріалами