Притча: Кипариси і гріхи
Один старець гуляв з учнями в місці, де росло багато різних кипарисів, великих і малих. Старець сказав одному з учнів:
- Вирви цей кипарис!
Кипарис той був малий, і учень негайно одною рукою вирвав його. Потім старець показав йому на інший, більший першого, і сказав:
- Вирви й цей! Учень розгойдав його обома руками і висмикнув.
Знову показав йому старець інший, ще більший, він з великим трудом вирвав і той. Потім вказав йому на інший, ще більший; учень же з найсильнішими стараннями спершу довго розгойдував його, трудився і потів і, нарешті, вирвав і цей. Потім показав йому старець і ще більший, але учень, хоча і багато трудився і потів над ним, однак не міг його вирвати.
Коли ж старець побачив, що він не в силах зробити цього, то велів іншому учневі стати і допомогти йому; і так вони обидва разом ледве вирвали його.
Тоді старець сказав учням:
- Ось так і гріхи, браття: поки вони малі, то можемо легко викорінити їх; якщо дамо їм рости, то вони зміцнюються і буде дуже важко висмикнути їх.